Невдовзі отари поженуть на полонини, де вони пробудуть аж до кінця вересня. То як “чепурять” баранів і овець?
“Стриження — це не просто данина традиції, а ще й суто гігієнічна потреба, — розповідає Дмитро Стефлюк, досвідчений карпатський господар, голова громадської організації “Всеукраїнське товариство “Гуцульщина”. — Аби овечки та баранці були на полонині гожі й здорові, треба обстригти їм вовну, яка добряче відросла за зиму. У вовну виділяється піт і жир. Це додаткове навантаження, яке на полонині зайве”. За словами співрозмовника, не варто стригти овець дуже коротко, аж попри шкіру. Треба залишити трішки вовни, щоби тварини в горах не мерзли.
Нині карпатських овець господарі стрижуть зазвичай сучасними машинками. Але дехто використовує й дідівські ножиці, які мають пружину. Перед стриженням газди зв’язують баранам і вівцям задні та передні ноги й кладуть тварин на накрите брезентом невелике підвищення зі збитих дощок. Починають стригти від голови та шиї. Далі беруться за боки, стрижуть половину спини, опісля — перевертають на другий бік. Під час стриження тварини можуть смикатися, тому треба добре їх тримати, щоб не порізати. До речі, не варто два рази стригти по тому самому місцю, бо тоді якість шерсті знижується — утворюється така собі “січка”.
“Я стрижу по-старовіцьки, як робили мої діди і прадіди, — каже Василь Стефурак, господар із присілка Середній Ходак, що належить до прикарпатського гірського села Кривополе. — Із вівцями я від перших років життя й донині. Для бечок (так у деяких селах називають овець. — Авт.) я не лише господар, але й друг. Курмеїв (мотузок. — Авт.) під час стриження не використовую. Виводжу вівцю на подвір’я, вержу (кладу. — Авт.) на старий ліжник та й стрижу. Починаю від голови. Маю старі, але ще міцні й гострі ножиці”. Допомагає чоловікові дружина, яка одночасно з ним стриже вівцю від хвоста. У пана Стефурака — 34 довгошерсті й твердорунні овечки гірсько-карпатської породи. Вовна у них, за словами господаря, від 10 до 20 сантиметрів завдовжки. А як пощастить, то може бути й 35 сантиметрів. Щоб обстригти вівцю, треба до години часу. З однієї бечки Василь Стефурак настригає 2,5 — 4 кілограми вовни. Кількість залежить від того, чи мала вівця ягнят. У тварин, які недавно окотилися, менше вовни.
Обстрижену неочищену вовну можна зберігати у полотняних мішках у добре провітрюваному приміщенні й 10 — 15 років. Але більшість господарів нині вовну продає. Немита, щойно обстрижена вовна дуже дешева. Пан Василь віддає її по 20 гривень за кілограм. Якщо ж вовну три-чотири рази вимити у теплому мильно-содовому розчині і стільки ж разів прополоскати у джерельній воді, аж допоки зникне характерний запах, то за кілограм можна правити вже 80 — 90 гривень. З обробленої вовни виготовляють знамениті карпатські ліжники й традиційну гуцульську одежу. А ще з неї у гірських селах прядуть нитки та в’яжуть теплі шкарпетки для наших захисників.
