На межі Херсона й села Степанівка діє Центр соціально-психологічної реабілітації дітей, де надають допомогу тим, які зазнали психічних травм і потерпають від тривоги, страху, наслідків насильства у сім’ї. На початку повномасштабного вторгнення тут було 52 дитини віком від трьох до 18 років. Потрапивши в російську окупацію, у Центрі чекали, що для вивезення дітей буде забезпечено зелений коридор. Але...
...на початку травня минулого року стало зрозуміло — евакуювати дітей не вдасться. Тож працівники закладу прийняли рішення — сховати вихованців, аби врятувати від ворогів. Більшість діток вони взяли додому або влаштували у своїх родичів, декого вдалось повернути батькам. А от шістьох хлопчиків — сиріт 14 — 17 років — довелось залишити у закладі, який продовжував працювати конспіративно.
“Медсестра забрала до себе двох братиків і сестричку — трьох, восьми і дев’яти років. За легендою, це були її племінники, яких через війну не можуть забрати батьки, — розповідає 61-річний директор Центру Володимир Сагайдак. — Хоч колаборантів у селі було чимало, на щастя, сусіди в неї виявились справжніми українцями й добрими людьми — з усім допомагали!”
Дітки, однак, час до часу за звичкою називали свою “тітку” по імені й по батькові. Та, на щастя, цього ніхто з ворогів не виявив.
Згодом цих дітей, як і більшість інших, вдалось вивезти з окупованої території. Для цього працівники закладу вигадували для кожного випадку легенди, ще й підробляли довідки. Це було небезпечно, особливо для дорослих, які везли дітей, але вони наважились!
“30-річна працівниця мала везти п’ятьох дітей, старшій дівчинці — 16 років, — каже Володимир Сагайдак. — Зрозуміло, що жінка в такому віці не могла народити п’ятьох, от ми і придумали, нібито це діти її сестри, яка перебуває в іншій області, а приїхати за ними не може, бо вагітна шостою дитиною”. Тим часом директор підробив довідки, нібито ці діти перебували в лікарні на обстеженні. Звернутись до медиків за цим не наважився, адже багато хто вже співпрацював з окупантами...
Потрібно було подолати три блокпости російських військ. Перший проїхали спокійно, на другому їх зупинили, стали розпитувати жінку, а тоді — водія. На жаль, чоловік з переляку сказав, що везе дітей із сиротинця...
На жаль, чоловік з переляку сказав, що везе дітей із сиротинця...
Жінку відвели від машини й почали розпитувати дітей — хто вони й куди їдуть. “На щастя, 16-річна дівчинка не розгубилась і підтвердила, що це їхня тітка й везе всіх до мами, яка на дев’ятому місяці вагітності”, — ділиться Володимир Петрович. Завдяки цьому їм вдалось виїхати.
Ще один працівник вивозив дівчинку підліткового віку, а в неї — інше прізвище. Під час перевірки на блокпосту чоловік не розгубився, сказав, що це його донька від першого шлюбу. Дитина ж впевнено підтвердила легенду.
У такий спосіб вдалось врятувати 46 дітей! Щоразу небезпека стосувалася кожного з працівників закладу, адже якби російські військові виявили їхню змову, могло статися найгірше...
Увесь цей час вороги шукали українських дітей — у школах, лікарнях, аби змусити перейти на їхній бік, працювати під їхнім прапором — задля створення пропагандистської картинки.
“Нас знайшли в червні, спитали, де діти, — пригадує Володимир Сагайдак. — Я пояснив, що вони пройшли реабілітацію й повернулись додому. Але мене не зрозуміли, адже в Росії таких закладів немає. Тому забрали особові справи дітей. Але, оскільки вони й російською погано володіли (це були буряти, чеченці й представники інших народностей), то і українська для них — іноземна мова, й ті справи їм нічого не дали”.
При тім військові РФ побачили шістьох підлітків, які залишались жити в Центрі, запропонували повезти їх на екскурсію чи оздоровлення. Директор запевнив, мовляв, у закладі — повноцінне харчування, є басейн та стадіон. Тож діти не хочуть нікуди їхати. “Я розумів, що це квиток в один кінець, адже знав чимало таких історій, коли окупанти забирали дітей і досі не повернули”, — ділиться пан Володимир.
До слова, під час окупації у закладі надали порятунок чотирьом діткам, про яких вороги не знали. Відтак, загалом працівникам Центру вдалось врятувати 56 дітей. Сьогодні усі вони в безпеці.
