Майже кожен другий підліток не досягає базового рівня з математики — не може порахувати, скільки витратив коштів у магазині, як швидко вдасться виплатити кредит, скільки потрібно часу на дорогу. Про це свідчать результати трирівневого дослідження, проведеного студією онлайн-освіти EdEra спільно з The Tokarev Foundation.
Результати дослідження показали, що учням не лише важко запам’ятовувати чи розуміти формули й правила. Часто вони бояться математики. Йдеться про так звану математичну тривожність. Багато школярів не люблять цей предмет і тому не знають. То чому в Україні така невтішна ситуація з рівнем математичних знань і як це можна виправити?
— Рівень математичної грамотності школярів знижується через поєднання кількох факторів: освітні втрати під час пандемії та війни, уривчасте навчання, нестачу вчителів, зростання математичної тривожності (40% школярів відчувають сильний стрес перед контрольними), відсутність зв’язку з реальним життям (діти не бачать практичної цінності тем, — зазначає Ілля Філіпов, засновник і CEO студії онлайн-освіти EdEra. — Критичними стають теми 6 класу — дроби, відсотки, від’ємні числа, пропорції. У старшій школі складними залишаються геометрична прогресія, тригонометрія, складні рівняння. Саме ці теми стають “блокерами” для фізики, хімії та економіки. Якщо ця база не засвоєна, то у старших класах виникає багато труднощів. І це не проблема “ледачих дітей”, а наслідок системних збоїв.
Звісно ж, наслідки виходять за межі школи. Слабшає фінансова грамотність і критичне мислення, зменшується інтерес до STEM (отримання теоретичних наукових знань у ході практичної діяльності. — Авт.), а країна втрачає людський капітал. У контексті війни — це питання і національної безпеки, бо математика є базою технологічної спроможності країни. На мою думку, математика — це не про оцінки, а про здатність аналізувати, планувати й приймати рішення, розвивати економіку.
— Коли хтось говорить, що дітям не вистачає знань з математики, то це сприймається так, наче школярі не знають якихось елементарних математичних понять, — розповідає Сергій Дятленко, старший експерт з освіти Програми Polaris. — Але сьогодні елементарні поняття не відіграють важливої ролі. Не йдеться про необхідність отримувати більше знань. Треба вміти застосувати те, що знаєш, у реальному житті. І ось тут наша шкільна освіта шкандибає на дві ноги. Хоча загалом освітня реформа запрограмована не на те, щоб діти отримували більше знань, а щоб могли використати базові математичні навички.
Міжнародне дослідження PISA, результати якого дуже об’єктивні, показало: українські школярі знають матеріал, але не вміють самостійно застосовувати свої знання у стандартних ситуаціях. Тому навчання в українських школах має бути більш практико-орієнтованим. Так вдасться вирішити проблеми із застосуванням знань.
— Загалом за результатами міжнародного дослідження PISA 58% українських учнів демонструють базовий рівень знань з математики, — додає Олександр Кондратюк, експерт з освітніх питань, засновник Всеукраїнської освітньої компанії ЗНО Setstud. — Тобто значна кількість випускників шкіл знають математику на рівні 7 класу. І результати НМТ дуже добре відображають реальну дійсність. 66% учасників тестування не можуть набрати навіть 140 балів з математики.
— Чому?
● О. Кондратюк:
— Наша система освіти дуже відстає від темпів розвитку сучасних технологій. Зрештою так не лише в Україні, а в усьому світі. Тобто системи освіти застаріли в багатьох країнах. До прикладу, у Фінляндії у звітах “Огляд освіти” за 2023-й та 2025 рік офіційно визнається, що їхня освітня система не лише припинила свій розвиток, але й зазнала значного регресу порівняно з іншими країнами ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку, що об’єднує 37 країн світу). Тим часом Україна активно запозичувала елементи фінської освітньої моделі в межах реформи НУШ.
У системі шкільної освіти реформи відбуваються десятиліттями. За цей час все дуже змінюється. А в нас дотепер використовують методики викладання, які були відомі в середині ХХ століття. Тепер є новітні дослідження у галузі психології, які показують, як правильно будувати систему освіти. Та їх не застосовують. Також не враховується зміна поколінь.
Сучасні діти знаходять в інтернеті багато цікавого. Вчитися не хочуть. Так було й раніше. Але колись змушували до навчання, а тепер це майже неможливо зробити. Адже діти вважають, що вони отримують абсолютно непотрібні знання, які завтра не знадобляться. І як пояснити учневі, для чого йому потрібні синуси й косинуси? Важливо, аби діти розуміли, що дає математика. Тому потрібно розповідати, що без математичних знань не існувало б Google Map, смартфонів, соцмереж. От тоді частина учнів перестане ненавидіти математику. Бо сьогодні приблизно половина школярів цілком серйозно вважає її штучною наукою, яку вигадали, щоб мучити учнів. Для того, щоб діти почали щось вчити, вони мають розуміти, який у цьому сенс.
● С. Дятленко:
— До прикладу, у нас вважається, що не знати табличку множення — це найстрашніше, що може бути. Ті, хто її не вивчив, — якісь неповноцінні. Я ж зустрічав головних бухгалтерів, які не знали таблички множення, але були успішними у своїй професії. Звісно, не закликаю не вчити табличку множення. Навпаки, її треба вивчити й ще вміти застосовувати. Та й вчителям не слід гнатися за кількістю знань, бо збільшення обсягу не дорівнює розвитку. А розвиток — це вміння застосовувати засвоєний матеріал на практиці.
Мені в школі говорили, що математика — це цариця наук і тому всі мають знати цей предмет. Нині діти можуть реалізовуватися відповідно до своїх нахилів і здібностей. Звісно, не всі стануть математиками, але важливо, щоб школярів цей предмет не лякав.
