На світовому ринку нафти — невизначеність. Ціни на чорне золото сягають пікових значень, відкочуються назад і знову зростають. Як наслідок, пальне дорожчає у всьому світі. В Україні бензин марки А-95 уже коштує 68 — 71 гривню, а дизель — 74 — 76 гривень. Фахівці кажуть: важко спрогнозувати, на скільки ще можуть злетіти ціни найближчим часом, однак можливість стримати їх у держави є.
В уряді пообіцяли, що державна компанія “Укрнафта” реалізовуватиме пальне з мінімальною торговельною націнкою, формуючи орієнтир справедливої ціни. Чи спрацює такий захід?
— Певен, що ні, — каже директор “Консалтингової групи А-95” Сергій Куюн. — “Укрнафта” забезпечує приблизно 12,5% пального на ринку України. З них 7,5%, тобто більшу частину, продає корпоративним клієнтам — держустановам, комунальним підприємствам, великим компаніям, а 5% — фізичним особам. Це дуже мало. Дешеве пальне люди розметуть за два дні — скуповуватимуть бочками, каністрами та єврокубами (пластиковими кубічними цистернами місткістю приблизно 1000 літрів. — Авт.), зокрема і для перепродажу. У такому разі треба встановлювати ліміти, як в Ірані, де кожен автомобіль має місячну норму дешевого пального.
— Ліміти — це радше екстрений інструмент, — зазначає аналітик консалтингової компанії “Нафторинок” Олександр Сіренко. — Вони можуть стримувати ціни, якщо є дефіцит пального, логістичні проблеми, панічні закупівлі. Тоді ажіотаж зменшується, запасів вистачає на триваліший час, людям не дають скупити все. Саме так було в Україні у 2022 році після повномасштабного вторгнення Росії. Однак ліміти не розв’язують основної проблеми, яку маємо нині, — зростання світових цін на нафту. Понад те, такі заходи можуть спровокувати появу чорного ринку та корупційних схем продажу пального.
— Які кроки уряду можуть бути тут ефективними?
● С. Куюн:
— Не бачу іншого шляху, крім зниження податків. Нагадаю, у 2022 році уряд уже знижував ПДВ із 20% до 7%. Сьогодні аналогічний крок “пригасив” би ціни щонайменше на 10 гривень за літр.
● О. Сіренко:
— Близько 30 гривень у літрі пального — це податки. Крім ПДВ, до ціни входить також акцизний збір, який у нас щороку зростає. На мій погляд, у час світової кризи на ринку нафтопродуктів (а це справді криза, ми не маємо впливу на геополітичні події) можна було б знизити також акцизний збір. Нагадаю, у 2022 році, коли після вторгнення Росії в Україну різко зросли ціни на енергоносії, уряд Маріо Драгі в Італії тимчасово знизив акциз приблизно на 25 євроцентів за літр, щоб стримати зростання цін на АЗС. Звісно, зниження акцизного збору нині не приведе до зменшення вартості пального, але принаймні призупинить зростання.
— Чимало європейських країн вдавалося до спеціальних заходів у 2022 році, після вторгнення Росії в Україну, коли ціни на енергоносії різко зросли, — додає засновник групи компаній Prime Дмитро Льоушкін, — Для прикладу, Польща тоді запровадила так званий антиінфляційний щит — знизила ПДВ на пальне з 23% до 8% (така ставка діяла приблизно від лютого до кінця 2022 року). Водночас уряд Іспанії пішов іншим шляхом — він не знижував ПДВ (там стандартна ставка — 21%), але протягом двох років, у 2022 — 2023-му, давав державну знижку в розмірі приблизно 20 євроцентів на літр. Очевидно, що й наш уряд у нинішніх непростих умовах мав би тимчасово піти на схожі кроки.
Бо нині пальне на кордоні коштує 73 гривні за літр — приблизно стільки ж, скільки на АЗС. Але такого бути не може, бо у вартість бензину чи дизелю також входять доставка, зарплати, податки тощо. Отож ціни на АЗС неминуче зростатимуть — до 80 — 85 гривень, залежно від виду пального.
