Неповнолітні часто бояться розповісти про цю проблему батькам і тим самим піддаються серйозній небезпеці. То як діяти, якщо дитину шантажують в інтернеті? Докладніше про це розповідають Владислава Пунік, керівниця комунікаційного відділу ГО “Стоп секстинг”, та Антоніна Радченко, дитяча та сімейна психологиня.
— То з якими сексуальними ризиками діти можуть стикнутися в інтернеті?
● В. Пунік:
— Наприклад, з онлайнгрумінгом. Коли зловмисники налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства онлайн чи в реальному житті. Вони будують своє спілкування так, аби викликати в дитини теплі почуття й довіру. Нерідко злочинці реєструються у соціальних мережах чи онлайн-іграх під виглядом підлітків. Після встановлення контакту грумер просить дитину надіслати інтимні фото або відео, а далі наполегливо домагається зустрічі з нею. Якщо ж дитина відмовляється, починає залякувати або шантажувати її тим, що оприлюднить надіслані фото та відео. Доволі часто фіксують секстинг і сексторшен.
— Що це таке?
— Секстинг — це обмін власними фото-, відео- й текстовими матеріалами інтимного характеру із застосуванням сучасних засобів зв’язку. Часто поширення інтимного контенту відбувається без згоди власника, тобто дитини.
— Чим це небезпечно?
— Поширення таких матеріалів в інтернеті може вплинути на майбутнє дитини. Коли вона вже в дорослому віці вступає до вищого навчального закладу чи шукає роботу, то інформацію про кандидатів часто перевіряють у мережі, й такі матеріали можуть завадити здійснити мрію. Адже повністю видалити будь-яку інформацію, поширену в інтернеті, майже неможливо.
Щодо сексторшену, то це шантаж публікацією сексуального контенту для залякування, примусу та здирництва. Були випадки, коли діти надсилали гроші зловмисникові, але це не вирішувало ситуацію. Адже тоді він вимагав ще більше грошей або зустрічі офлайн.
— Тобто сексуальне насильство в інтернеті доволі поширена проблема в нашій країні?
— За даними досліджень, в Україні кожна п’ята дитина в середній школі отримувала питання в інтернеті про свої інтимні частини тіла, кожна десята — запити на відправлення такого контенту (11,2%). А 2% дітей надсилали такі матеріали.
Минулого року поліція затримала 35-річного чоловіка, який надсилав 12-річній школярці порнографічні фото та вимагав у відповідь аналогічні зображення. Під час досудового розслідування правоохоронці встановили ще понад 200 потерпілих малолітніх та неповнолітніх дівчат від дій фігуранта.
Проблема стала більш актуальною під час ковіду й загострилася з початком повномасштабної війни. Адже діти багато часу перебувають онлайн, шукають друзів і підтримку у соцмережах, де є ризик натрапити на таких зловмисників.
— Чому діти погоджуються на секстинг?
— Наприклад, щоб підвищити свою самооцінку. Або ж таким чином діти досліджують власну сексуальність. Для підлітків надсилання інтимних фото чи відео, на перший погляд, виглядає безпечніше, ніж справжній секс. Ще одна причина — доступність гаджетів. Мало хто з батьків замислюється про онлайн-ризики перед тим, як купувати дитині мобільний телефон. Якщо ще років три тому гаджет у дитини з’являвся у 10 років, то тепер — у чотири-п’ять.
● А. Радченко:
— Зауважу, що у зоні ризику як дівчатка, так і хлопчики. Одна з причин — відсутність друзів та живого спілкування. У підлітків є потреба в реалізації, самоствердженні, випробуванні своєї готовності до “дорослих стосунків”.
— А як батьки зазвичай дізнавалися про такі проблеми дітей?
● А. Радченко:
— Помічали зміни настрою. У таких випадках у дитини може проявлятися тривожність, страх, втрата апетиту тощо. Та інколи батьки роблять хибні висновки. Замість того, щоб поговорити з дитиною і з’ясувати причину, вони думають, що поведінка змінилася через війну, невивчені уроки. Зауважу, що переважно діти готові поділитися своєю проблемою з батьками, якщо точно знатимуть, що їх почують, допоможуть. Якщо ж до цього батьки не слухали дітей, кричали та карали за якісь вчинки, то, звісно, дитина нічого не скаже, бо знає, якою буде реакція.
— Як діяти батькам, якщо їхні діти зазнали сексуального насильства в інтернеті?
● В. Пунік:
— Передусім треба підтримати дитину, яка перебуває під страшним тиском і відчуває величезний сором. Не можна її осуджувати чи критикувати. Слід зберегти докази. Порадьте дитині зробити скриншот сторінок, де розміщені матеріали інтимного характеру з її зображенням, а також листування зі зловмисником. Далі варто звернутись до служби підтримки соцмереж із проханням видалити такі матеріали. Ну й потрібно написати відповідну заяву в поліцію.
● А. Радченко:
— Та найголовніша порада — потрібно говорити з дітьми про сексуальне виховання. Деякі батьки бояться називати своїми іменами речі, про які діти вже давно знають з оточення. Коли про це говорити? Все індивідуально. Батьки мають відчувати готовність дитини до такої розмови. Але зазвичай дитина шкільного віку вже питає, що таке секс.
