Мета — врятувати місцеву школу й дитячий садочок від закриття, створити сильну громаду. Тим, хто розглядає можливість переїзду, пропонують спершу навідатися в село на оглядини.
“Офіційно у Маліївцях мешкає 33 дитини. Місяць тому йшлося про приєднання нашої школи до сусідніх. Але врешті всі батьки між собою пересварилися, бо кожне село хоче зберегти навчальний заклад, — розповідає місцева жителька Ніна Севастьянова. — Постало питання про закриття школи саме у Маліївцях, бо мінімально у закладі має бути 45 учнів, щоб він працював (такі вимоги Міносвіти. — Авт.). Та ми не опускаємо рук і поставили собі за мету зберегти школу, адже без неї село занепаде. Опублікували в соцмережах оголошення, що нам дуже потрібні сім’ї з дітками. Мовляв, якщо ви давно мріяли про спокійне життя на природі й добросусідство — ласкаво просимо у Маліївці. Оголошення розмістили у групах прифронтових громад. Описали, що у нашому селі є асфальтована дорога, амбулаторія, два магазини, відділення пошти, музей, парк і мальовничий водоспад — справжнє природне диво. Щодо роботи, то її не бракує. Ткалі, вишивальниці, гончарі, різьбярі й загалом різні майстри без діла не залишаться. Зрештою, чимало фахівців, як-от репетитори, айтівці та інші можуть працювати й віддалено. Інтернет у Маліївцях є. Можна влаштуватися у сусідньому селі Міцівцях, що за сім кілометрів, на ковбасному заводі. До центру громади, Дунаївців, їхати автобусом близько 22 кілометрів, до Кам’янця-Подільського — 55 кілометрів машиною (прямого автобусного сполучення нема). Маємо будинки для оренди, можемо надати житло й на виплат. Звісно, таких умов, як у місті, не запропонуємо, але дах над головою буде. На мою думку, це краще, аніж сидіти цілодобово у підвалі через вибухи у розбитому населеному пункті. А ті, хто хоче приїхати на оглядини, щоб ознайомитися з місцевістю без поспіху, мають можливість переночувати в колишньому санаторії та садибах зеленого туризму”.
За словами співрозмовниці, лише за три дні до них звернулося понад 800 осіб, які захотіли переїхати до Маліївців! Це дуже надихнуло. “Вже маємо навіть сім заяв від дітей, які навчатимуться у нашій школі, — зауважує Ніна Севастьянова. — Можливо, і вдасться зберегти навчальний заклад у селі, якщо зголоситься ще більше родин з дітьми. Зрештою, поряд є сусідні села — Зіньків, Морозів, Міцівці, Маків. Це також чудові місця з подібною природою, інфраструктурою, тож можна оселитися й там”.
