Середній вік представників цієї професії — 46 років. Дані, що їх оприлюднила громадська організація “Освіта 360”, аналізуємо з експерткою центру CEDOS Іриною Когут та засновником Всеукраїнської освітньої компанії ЗНО Setstud Олександром Кондратюком.
— Як вважаєте, чому молодь не хоче вчителювати? Адже щороку педагогічні виші випускають тисячі спеціалістів.
● І. Когут:
— Є, як на мене, три головні причини. По-перше, це дуже низький, абсолютно неринковий рівень оплати праці, надто молодих спеціалістів, які щойно розпочинають професійний шлях.
По-друге, робота вчителя дуже забюрократизована. Попри реформи у сфері освіти, педагоги досі працюють із великою кількістю непотрібних паперів. А ще на місцевому рівні від них вимагають активностей, не пов’язаних безпосередньо з учителюванням. Наприклад, проводити виховні заходи, брати участь у конкурсах та олімпіадах. Це мало б робитися на добровільних засадах, але насправді є неформальною вимогою.
По-третє, робота вчителя дуже виснажлива фізично й емоційно, часто невдячна. Нині більше комунікації між педагогами та учнями і їхніми батьками. З одного боку, це добре, з другого — така комунікація перетворилася на обов’язок учителя бути 24/7 на зв’язку.
● О. Кондратюк:
— Проблема в тому, що у нас професія вчителя не престижна. Останні десять років шість міністрів освіти, яких ми мали, говорили про те, що треба підносити престиж роботи педагогів, зокрема — через підвищення їм зарплат. Певні зрушення тут є. Але не такі, як би нам хотілося.
Молоді люди, які приходять працювати до школи і які ще не мають стажу, отримують невисокі зарплати. Їх, надто вчителів математики, фізики, легко переманюють в інші сфери, наприклад, в айті, де оплата праці навіть новачка значно вища.
Вчитель — це людина, яка навчає, розвиває та надихає. Але учителя ніхто не надихає і не навчає. Тому що немає адекватних курсів підвищення кваліфікації. Нинішні курси зводяться до опанування певних тем і складання модулів, тобто це така собі формальність. А мали б бути онлайн-вебінари, на яких успішні педагоги ділилися б досвідом, як краще пояснювати ту чи ту тему, як відповідати дітям на їхнє типове “навіщо?”
— Як можна підтримати молодого вчителя на початковому етапі?
● І. Когут:
— Для молодих учителів, які мають менш як 10 років стажу, варто було б передбачити грошове заохочення. Це може бути щомісячний бонус або одноразова виплата наприкінці року, що допомогло б вирівняти ситуацію в оплаті праці. Тоді менше було б випадків, коли молоді люди, які мають ентузіазм, в яких горять очі, приходять після педвишу до школи, працюють кілька років, вигорають і звільняються.
— Яким повинен бути сучасний учитель? Чи має вік тут значення?
● І. Когут:
— Є певні речі, що їх асоціюють із молодими вчителями. Наприклад, педагогічні інновації. Молодшому поколінню простіше адаптуватися до використання сучасних технологій у навчанні, у нього більше бажання вишукувати якісь новинки. Але це не абсолют. Учителі віком за 50 також можуть бути технологічно підкутими. Вони мають більше досвіду. Нам потрібні і ті, і ті.
● О. Кондратюк:
— Учитель найперше повинен розуміти дітей, йти в ногу з часом. Добре, коли педагог має сторінки у популярних серед школярів соцмережах, викладає там у цікавому форматі навчальний матеріал. Коли є зв’язок між дітьми і наставником, решта нашарується.
Урешті-решт, якщо серед учителів буде більше молодих, то й старші колеги перейматимуть їхній досвід, їхні навички. Треба, щоб у нас було не 5%, а хоча б 20% молодих педагогів, тоді уся система середньої освіти “молодітиме”.
