Того вечора львів’янин Дмитро був у гостях в однокласника. Діти знайшли в хаті помпову рушницю. Роздивлялися зброю — і раптом пролунав постріл. Дмитро зазнав украй важкого поранення грудей та руки. У кареті “швидкої” у хлопця двічі зупинялося серце, тож дорогою до лікарні медики проводили реанімаційні заходи.
“Дмитро дістав поранення у грудну клітку — діаметр ураження становив понад десять сантиметрів. Було вирвано м’які тканини, відірвано частину ключиці, травмовано верхню частку правої легені, розтрощено й відірвано від груднини два ребра, — розповідає Галина Курило, лікарка-хірургиня відділення хірургії лікарні святого Миколая ТМО№1 міста Львова. — Крім того, маса дрібних металевих кульок, якими був нашпигований пиж рушниці, під час пострілу потрапила не лише в ділянку грудної клітки, але й в шию, плече, передпліччя правої руки”.
Стан дитини був критичний: тиску майже не було, пульс — ниткоподібний, масивна кровотеча загрожувала життю. Діяти потрібно було миттєво.
Усю ніч хірурги боролися за життя Дмитра. “Провели резекцію (видалення ураженої частини) легені, ребер, ключиці, зробили все потрібне, щоб спинити кровотечу й поновити кровопостачання, — ділиться Галина Курило. — Анестезіологи перелили пацієнтові понад два літри крові”. Лікарка визнає, що перші кілька днів після поранення та оперативного втручання шанси у Дмитра були дуже малі. Та, попри вкрай важкий стан, хлопець боровся за життя!
Зрештою стан пацієнта став поліпшуватися. “Ми провели ще кілька операцій з видалення некротичних тканин та кількох десятків металевих кульок, — каже Галина Василівна. — А що пересадити шкіру на рану неможливо, застосували спеціальні апарати, аби підтягнути власну шкіру пацієнта”.
Загалом Дмитро переніс чотири оперативні втручання. Увесь цей час поряд із пацієнтом були батьки — підтримували, допомагали у всьому.
Відтоді минуло понад два місяці. “Дмитро виявився вдячним пацієнтом — він вижив, що з таким важким пораненням було на грані фантастики, — твердить Галина Курило. — Хлопець уже ганяє м’яча по палаті. Ще потрібно працювати над відновленням функціональності правої руки. Але і на цьому етапі маємо чудовий результат. Дмитро вже не лише може порухати рукою, але і піднімає її”.
