Випадок стався на початку лютого 2022 року у селі Тростянець, що на Вінниччині. 10-літній Захар зі своєю на рік старшою двоюрідною сестрою грався біля водойми. Аж раптом хлопчик послизнувся на крутому схилі й впав у воду. Ангеліна безстрашно кинулася на допомогу і впродовж пів години боролася за життя брата.
“Захар мешкає у Гнівані, того дня приїхав із рідними до нас погостювати. Ми возилися на санчатах на гірці. В якусь мить брат не втримався на снігу і полетів у закинуту копанку, яка має до п’яти метрів глибини. Вона не замерзала, бо там било джерело. Добре, що схопився за гілки дерев, тому втримався на поверхні, — згадує Ангеліна Соболь. — На той момент інші діти вже розійшлися, я лишилась сама. На березі помітила довгу гілляку, простягнула її братові, він міцно вхопився. Але витягнути його не мала сили. Тому тримала так гілляку десь пів години. Було страшно, бо Захар занурився майже по шию, куртка намокла і тягнула його на дно. Надворі було дуже холодно. Добре, що на прогулянці брат дав мені свій телефон, бо боявся загубити, то я другою рукою витягнула мобільник і подзвонила його мамі, моїй тітці. Вона дуже швидко прибігла разом з односельцями. Захарчика витягнули, дали йому теплі речі, він навіть не застудився”.
Усіх вразило, що тендітна Ангеліна так довго тримала ту гілку з братом. Дізнавшись про вчинок школярки, представники обласної ради й територіальної громади вручили рятівниці грамоту і подарунки, зокрема планшет. Її номінували на державну відзнаку, та через два тижні після події почалася велика війна.
“Але нещодавно подзвонили з Києва й запросили Ангеліну на вручення нагороди “Майбутнє України”. Дівчинка їздила туди з батьками, нагороду їй вручив особисто президент Володимир Зеленський, — додає Антоніна Василик, заступниця директора з навчально-виховної роботи Тростянецького ліцею. — Ангеліні вже 15 років, вона навчається у десятому класі, має гарні успіхи. Добра, чуйна, співчутлива дівчина. Казала, що саме на уроках з дисципліни “Здоров’я, безпека та добробут”, яку я в неї читала, і навчилась, як діяти в таких ситуаціях. Тому щиро радію, що знання пригодилися”.
Захарові нині 14 років, він ходить до дев’ятого класу. “Гостюємо одні в одних. Інколи згадуємо те, що сталося. Добре, що все так закінчилось. Правду кажучи, не хотілось би знову переживати подібне”, — зауважує юна рятівниця.
