Також нині чверть українців за те, щоб російську мову зробили другою офіційною у певних регіонах. Докладніше про зміни в ставленні до статусу цієї мови — у розмові з виконавчим директором Київського міжнародного інституту соціології Антоном Грушецьким.
— Тривалий час Росія використовувала питання російської мови для дестабілізації українського суспільства, — каже Антон Грушецький. — Москва й досі поширює брехливий наратив про утиски та обмеження російськомовних громадян, щоб пояснити причину свого вторгнення до України. При цьому, як свідчить наше опитування, 84% українців переконані, що утисків російськомовного населення немає.
Щоправда, ставлення до статусу російської мови після широкомасштабного вторгнення зазнало значних змін. Для прикладу, у 2019 році частка тих, хто вважає, що російську мову взагалі не варто вивчати в школах, становила 8%, тепер їх 52%.
— Як змінювалася думка українців щодо статусу російської в Україні, починаючи з 90-х?
— У 1997 році 18% виступали за усунення російської мови з офіційного спілкування. Водночас 36% вважали, що російська мова має бути офіційною у регіонах, де більшість цього бажає, а 39% хотіли, щоб вона стала другою державною у країні. Після Революції Гідності, у 2015 році, ще менше стало тих, хто виступав за державний статус російської мови (19%), і дещо більше тих, хто підтримував її офіційний статус (52%). А вже після повномасштабного вторгнення 66% українців вважають, що російську мову потрібно усунути з офіційного спілкування. Лише 3% за те, щоб вона отримала статус другої державної. І 24% — за офіційний статус російської у тих регіонах, де цього бажають.
— Чи можна, з огляду на ці цифри, вважати, що національна свідомість українців зросла?
— Безумовно. Суттєво змінилося сприйняття української мови у віковому розрізі. Ще на початку 2000-х років, та й пізніше, українська мова в багатьох асоціювалася як мова старших людей і людей зі сільської місцевості, тобто мова “бабусь і дідусів”. Тепер ми бачимо, що найбільше наполягають на єдиному державному та офіційному статусі української мови саме наймолодші українці.
Хай там як, але треба зберігати розважливість і розуміти, що процес розвитку української мови та поширення її на раніше здебільшого російськомовних територіях — тривалий і поступовий. Для нас усіх нині пріоритетом має бути пошук усього, що нас об’єднує. Ми всі повинні докладати зусиль для того, щоб Україна мала краще майбутнє, а не тонути в суперечках стосовно того, хто правильніше поводився п’ять, десять чи двадцять років тому.
