Андрій Лежнюк з Вінниччини пішов служити за контрактом у 2019 році. Брав участь в АТО. Під час служби закохався в Ірину. І вони стали жити як цивільне подружжя. А коли почалася повномасштабна війна, у молодої пари народилася донька. Офіційний шлюб укласти не встигли: чоловіка мобілізували, і він, на жаль, загинув. Щоб набути статус вдови загиблого і претендувати на всі передбачені законом пільги і виплати на дитину, Ірині довелося звернутися до суду, аби довести факт спільного проживання з Андрієм і те, що він батько дівчинки.
Сусіди-свідки це підтвердили, але мати полеглого захисника не визнавала невістки. “Ти не дружина, погано варила їсти... Та хто ти така?!” — викрикувала жінка під час слухання справи. Водночас сестра загиблого визнала, що донечка “копія їхня рідня”. Суд Ірина виграла.
Володимир Михайлюк під час боїв на Донецькому напрямку потрапив у полон до окупантів. Його дружина Галина, з якою прожили у шлюбі вісім років і мають спільну доньку, звернулася у військову частину, щоб отримувати грошове забезпечення, інші виплати, які зберігаються за полоненим військовослужбовцем. Але військова частина навіть відповіді на звернення дружини не дала. Вона винайняла юриста. І з’ясувалося, що у військову частину надійшли документи про виплату грошового забезпечення ще на двох дітей від іншої жінки, батьком яких записаний Володимир. А в суд надійшов позов ще й від третьої жіночки про визнання полоненого батьком її малюка. Загалом у військовополоненого — четверо дітей від трьох жінок. Тож його грошове забезпечення військова частина буде ділити в рівних частках між усіма дітьми.
А ось ще одна, не менш драматична історія. Для Івана Герасимчука (ім’я та прізвище змінено. — Авт.) з Тернопільщини війна стала випробуванням не тільки на мужність і стійкість, а й на подружню вірність. На початку лютого 2022 року чоловік одружився. У квітні його мобілізували. Відтоді майже весь час на передовій. “Дружина Юля виїхала до Німеччини, там знайшла коханця і подала на розлучення, — каже пан Іван. — Поки тривав судовий процес розірвання шлюбу, народила дівчинку. Але коханець записати її на себе не захотів”. Відтак у графі “батьківство” малечу записали на Івана. Ба більше, жінка захотіла стягнути з нього ще й аліменти, причому немалу суму. Військовий звернувся з позовом до суду і сподівається на позитивне рішення. Але чи буде воно таким?
— Згідно із законодавством, дитина, народжена до спливання 10 місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, вважається біологічною (рідною) дитиною подружжя, — коментує військовий адвокат Роман Лихачов. — Якщо чоловік з цим не погоджується, а колишня дружина вимагає аліменти, то він може оспорити батьківство в суді. Основним доказом у таких справах є ДНК-експертиза. Якщо її результати підтвердять брак біологічного зв’язку, суд може зобов’язати ДРАЦС виключити з актового запису про народження дитини ім’я чоловіка, і він тоді не змушений буде платити аліменти. Подібну процедуру доведеться пройти й вдові загиблого захисника, якщо подружжя жило в цивільному шлюбі.
— А як провести генетичну експертизу, якщо батько-військовослужбовець — у полоні або зник безвісти?
— Якщо військовий у полоні, суд зазвичай відкладають. Коли пропав безвісти, то ДНК-експертизу провести досить проблематично. Можуть знадобитися біологічні зразки чоловіка (наприклад, ті, що лишилися на його зубній щітці). Або ж буде призначене дослідження, в якому порівняють ДНК-зразки від дідуся чи бабусі (батьків воїна) і дитини. В іншому разі суд аналізуватиме листи, фотографії, що свідчать про спільне проживання цивільного подружжя, або інші документи як доказ зв’язку між загиблим і дитиною. Зрештою будуть заслухані покази свідків, обізнаних із взаєминами між загиблим і матір’ю дитини. Щоправда, суд у такій справі може тривати від кількох місяців до двох років.
