Є ідея не обмежувати у пересуванні громадян України, які за віком не підлягають призову на військову службу, — такою новиною поділився член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський. “Це питання нині обговорюють серед народних депутатів, зокрема і в нашому комітеті, — поінформував парламентар. — Найближчим часом маємо його вирішити, щоб не втрачати нашу молодь, яка їде за кордон і потім не може повернутися додому. Адже для осіб віком 18 — 60 років діють обмеження, запроваджені на період воєнного стану”. Веніславський зазначив, що наразі важко визначити вікову межу, коли людина зможе виїжджати за кордон. Як варіант розглядають 23 — 24 роки.
Водночас пом’якшення обмежень на виїзд чоловіків за кордон обговорюють і в Міністерстві освіти і науки. Очільник відомства Оксен Лісовий підтвердив, що хлопці віком до 18 років покидають Україну, але вважає, що це явище не надто поширене. “Я не сказав би, що це масово, але тенденція така є. Безумовно, ми маємо низку ідей, як пом’якшити таку негативну тенденцію, не довівши її до рівня загрози”, — наголосив він.
“Міністр освіти і науки визнав, що школярі після 11 класу виїжджають за кордон, але “не масово”, — каже мама однієї з випускниць київського ліцею. — Я не знаю, що таке в уявленні пана Лісового “масово”. Всі хлопчики з класу моєї дитини — це масово чи ні? Хтось виїхав, не чекаючи 11 класу, хтось на низькому старті. Вступатимуть вони за кордоном. Польські роги і ратиці, тобто комерційні виші-одноденки, де заняття онлайн тричі на тиждень, озолотилися за рахунок наших дітей.
Панові міністру краще б не замилювати проблему, а надати чітку статистику виїзду школярів та абітурієнтів, щоб ми самі визначилися, багато це чи мало. І щосили лобіювати скасування заборони на виїзд для 18-річок у проміжок між віком мобілізації (18 років) і призовним віком (25 років). Ніхто за межами України не розуміє, у чому тут логіка. Всередині України теж не розуміють. Якщо чоловіка призивають у військо з 25 років, то чому його примусово роблять невиїзним із
18-ти? Єдиний наслідок такого рішення — масовий виїзд дітей віком 16 років іще до поставлення на військовий облік. І сидять вони потім у тих “шарашчиних вузах” без можливості з’їздити додому, не бачать батьків (тобто татів, матері їх провідують) роками, втрачають зв’язки з домом, цілковито випадають з нашого мовного, культурного простору. Скалічені долі, втрачена молодь і втрачений потенціал для України”.
— Це питання справді варто розглянути, — каже виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Олександр Леонов. — Люди віком 18 — 24 роки — уже дорослі, вони самі можуть вирішувати, виїжджати їм чи ні. А от за тих, кому ще нема 18-ти, рішення зазвичай ухвалюють батьки, які тривожаться, щоб їхніх дітей, умовно кажучи, завтра не забрали до війська.
Якщо для чоловіків віком 18 — 24 роки скасують обмеження на виїзд, це як мінімум не спричинятиме превентивного вивезення дітей за кордон. Хлопці зможуть самі визначатися — навчатися в українському виші чи іноземному. Тобто у них буде вибір. А якщо вибору немає, вони виїжджають, бо розуміють, що завтра, тобто після 18-ти, такої можливості не матимуть.
Припускаю, що навіть ті, хто вже виїхав, але яким не пішло із навчанням, із соціалізацією, можуть повернутися. Тобто це рішення може повернути частину хлопців з-за кордону в Україну. Маємо розуміти: що довше люди перебувають у вимушеній міграції, то вищий ризик, що вони там здобудуть освіту, знайдуть роботу, адаптуються та осядуть. Однак інший ризик у тому, що молоді люди у віці 18 — 24 роки покидатимуть Україну, якщо їм дозволять виїзд. Тому тут треба добре зважити: аби позитив від цього рішення був більший, ніж негатив.
— Справді, тут є дві сторони медалі, — зазначає ветеран російсько-української війни Олег Симороз. — З одного боку, в нас нині немає із 18 років строкової служби як такої, а військовий призов відбувається із 25 років. Тож нелогічно таку велику групу — від 18-ти до 24 років — тримати під обмеженнями. Якби не було заборони, то, може, і не було б такого відпливу молоді за кордон. Нині виїжджають здебільшого 17-річні, і у нас різко знижується число 18 — 19-річних і студентів, і працівників. А вони — майбутнє нашої країни.
З другого боку, проблема в тому, що молодь часто не бачить для себе перспектив в Україні. У нас велика плата за навчання у вишах, якщо порівнювати з доволі скромними доходами студентів, високий рівень корупції та й кругова порука на топрівні цієї
корупції. Разом з тим є чимало питань до мобілізаційних процесів і взагалі до служби в армії. Немає довіри до командирів, подекуди немає належного фінансового забезпечення, немає мотивації служити. Чи захоче молодь, яка романтизована, в якої загострене почуття справедливості, пов’язувати своє майбутнє з такою країною? Найімовірніше, що ні. Тому разом з питанням виїзду молоді владі треба вирішувати глобальнішу проблему — що робити для того, щоби наші хлопці готові були залишатися в Україні, навчатися, працювати тут і захищати свою Батьківщину?
— А як вважаєте ви, чи варто дозволити виїзд за кордон чоловікам віком 18 — 24 роки?
— Я взагалі не розумію, чому в нас закриті кордони вже четвертий рік, — зазначає парламентар Олексій Гончаренко. — Ми бачимо, що всі, хто хоче виїхати, — всілякі депутати від “Слуги народу”, корупціонери й інші, — спокійно собі виїжджають, коли їм потрібно. Ми бачимо, яка на цьому збудована величезна корупційна піраміда — знизу догори. Водночас ми виштовхуємо молодих хлопців з України, не даємо тим, хто за кордоном, приїхати до батьків, до рідних, бо вони бояться, що більше не зможуть виїхати. Це просто величезна дурня.
— Ініціатива щодо скасування виїзду — не на часі, — додає військовослужбовець ЗСУ Сергій Пархоменко. — Якщо ми відкриємо кордони, то дуже багато з тих, кому ще не виповнилося 25 років, просто втечуть за кордон. Масштаби виїзду збільшаться в рази. Ми не можемо нині повернути чоловіків призовного віку з Європи і Америки, а тут ще більше потенційних ухилянтів матимемо. Такі ініціативи розробляють або популісти, або російська агентура.
