“Найстаршого, Михайла, я народила 1998-го, коли мені було 19 років. Потім на світ з’явилися Сергій, Наталія, Валентина, Микола, Данило, Святослав, Іван, Анатолій, Матвій, Дмитро, Мойсей, Самуїл, Софія, Любов, Денис та Анна, — розповідає Марія Губеня. — Остання вагітність пройшла без ускладнень”.
“Дівчинка народилася з допомогою кесаревого розтину. Вага — майже 3,5 кілограма, зріст — 55 сантиметрів. З мамою все добре, на третій день ми її і донечку виписали”, — додає головна лікарка Рівненського обласного перинатального центру Вікторія Єнікєєва.
Багатодітна сім’я мешкає у місті Сарни. Усі діти живуть разом з батьками в одному будинку, зведеному 1956-го. Його пара придбала після одруження, добудувала другий поверх.
“Ми тримаємо велике господарство: свиней, курей, кролів. Обробляємо більше гектара землі, — каже жінка. — Діти у нас дружні, з усім допомагають. Обов’язки в сім’ї я ділю справедливо: один миє посуд, другий прибирає, хтось пилососить...”
Пані Марія каже, 18 дітей — не межа. “Скільки Бог даватиме, стільки буду й народжувати, — усміхається жінка. — Усіх дітей я безмежно люблю, усе життя присвятила їх вихованню. Всі професії, які є в цьому житті, — мої. Я і вчителька, і кухарка, і лікарка для них, коли потрібно”.
Насамкінець багатодітна мама каже: у війну народжувати не боялася. Вона певна: потрібно поліпшувати демографічну ситуацію, аби українців було більше.
