Звідки походить така традиція? Нещодавно військовий під псевдо Марко Биковскі опублікував світлину — на дні порожніх банок лежать пряники та цукерки. “Коли стояли на блокпосту, то місцева нам принесла слоїки з повидлом, сметаною та молоком. Ну й прийшла черга повертати банки. І коли я їх приніс, то вона здивувалася, чому на дні лежали печиво й цукерки. Це було її перше знайомство з традиціями мого регіону...
У мене вдома не прийнято повертати порожній слоїк. У порожню посудину ми обов’язково кладемо чи грінку хліба, чи печиво, чи цукерки”, — написав військовий зі Снятинського району Івано-Франківщини.
“Традиція вдячності своє коріння бере з подяки за молочні продукти, — пояснює Іванна Стеф’юк, кандидатка філологічних наук, кураторка етнографічного проекту “Спадщина” Буковинського центру культури й мистецтва. — Наші предки ділилися молоком, кисляком, сметаною, а тримали ці продукти в глиняних глечиках. Тож коли повертали посуд господарю, на дно клали шматочок хліба зі сіллю — “пригощення для корови-годувальниці”, бо подарувати треба було те, що засмакує саме худобі”. Дослідниця каже, що сьогодні традиція досі жива, щоправда, кладуть не лише хліб зі сіллю. На дно банок кладуть цукерки, печиво, інші солодощі — особливо, якщо у сім’ї, яка поділилась молочним, є дітки. Іноді разом зі смаколиками на дно банки кладуть і гривні.
“У віруваннях українців порожній посуд символізує щось нехороше. Згадаймо: переходити з порожніми відрами дорогу людині не годиться, порожню склянку чи пляшку на столі намагаються не тримати, а на весіллі на столі має лежати обрядова ложка-повниця, яка завжди наповнена і саме цим символізує достаток, — каже Іванна Стеф’юк. — Тож повернути порожню посудину — це наче як не побажати людині достатку”.
