“Колядую, колядую, генератор носом чую! Коляд, коляд, колядниця, дайте трохи зарядиться!” — таке віншування цьогоріч приніс зі школи мій син, який готується з друзями до коляди.
“Нові віншування — це рефлексії навколо теми відсутності світла, — каже Леся Горошко-Погорецька, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу етнології сучасності Інституту народознавства. — Наприклад, “Просили мама й тато, пустіть погрітись і підзарядитись!”, або “Коляд, коляд, коляда, холод взимку — не біда! Двері швидше відчиніть, генератор запустіть!”, “Ми без світла не підем, дайте, тітко, на модем!”, “Ми не просимо кров’янку, зарядить би павербанку!”.
За словами етнологині, чимало віршівок стосуються росіян. Наприклад: “Колядин, колядин, а в орків мінус один”. Також є віншування із закликами донатити на ЗСУ. Приміром: “Дайте хвильку зарядиться, й волонтерам гривень тридцять”.
Та нові віншування у жодному разі не витісняють уже існуючі традиційні.
“Віншування — це побажання, яке несе людям бажання всього найкращого. Я впевнена, цьогоріч найчастіше люди будуть у віншуваннях згадувати про мир, — каже Леся Горошко-Погорецька. — У будь-якому разі це добре, що люди переживають нинішні події у такій творчій формі”.
