У Міністерстві національної єдності вважають, що українських чоловіків можна повернути з-за кордону. Для цього варто забезпечити їх роботою із бронюванням від потенційної мобілізації в Україні.
“Сьогодні Україна, деякі індустрії як повітря потребують фахівців, — заявив міністр національної єдності Олексій Чернишов. — Це і оборонна галузь, і галузь військово-промислова, це й інші галузі. У нас дефіцит спеціалістів, і більшість із них Україна готова бронювати від військової служби. Саме для того ми плануємо розгорнути центри, які допоможуть із пошуком вакансій в Україні та в країні перебування українців. Ці центри зможуть надавати послуги й заохочувати обрати той чи інший професійний шлях в Україні. Я впевнений, що українські чоловіки цього прагнуть, хочуть бути корисними. Якщо вони не готові продовжувати свій шлях у військовому напрямку, то можуть запропонувати себе як фахівці”.
Чи справді така урядова ініціатива може повернути українських чоловіків з-за кордону? З’ясовуємо в розмові з експертом Національного інституту стратегічних досліджень, кандидатом економічних наук Іваном Усом, аналітикинею ринку праці Тетяною Пашкіною та експертом із соціальних питань Андрієм Павловським.
— Як розцінюєте ідею з бронюванням чоловіків, готових повернутися з-за кордону додому?
● І. Ус:
— Україна нині має великі проблеми з трудовими ресурсами. За кордоном на сьогодні перебуває понад 7 мільйонів українців. Зокрема, за три роки повномасштабної війни з нашої країни виїхало понад 3 мільйони людей. Це приблизно стільки ж, як за одинадцять років, що передували російському вторгненню (за даними Держприкордонслужби, з 2011-го по 2021 рік Україну покинуло 3,3 мільйона осіб. — Авт.). Зрозуміло, що тут ідеться і про чоловіків, і про жінок, і про дітей. Багато людей, зокрема й чоловіків, виїхало саме через безпекові ризики.
Дуже важливо створити їм мотивацію повертатися. Роботу із правом бронювання можна вважати такою мотивацією. Але проблема в тому, що в суспільстві може виникнути відчуття несправедливого поділу громадян на групи. Багато хто може сказати: “От бачите, люди покинули країну, на відміну від тих, хто залишився. І тепер їм надають пріоритет”. Виникає ризик розколу в суспільстві та створення додаткових проблем, які нам навряд чи потрібні.
Тому тут багато залежить від того, чи вдасться владі пояснити суспільству, що пріоритет для держави — це робочі ресурси. Нині маємо великий удар по країні, по її економіці. За обережними розрахунками, наявної у нас зброї нам вистачить на пів року. А що, якщо західні партнери більше її не надаватимуть? Доведеться виробляти більше. І тих людей, що є нині в Україні, не вистачатиме. Тому треба думати вже, де знайти тих, хто працюватиме на оборонних підприємствах.
● Т. Пашкіна:
— Вважаю, що для чоловіків важливим фактором є не лише можливість бронювання, а й рівень заробітної плати. До ковіду та війни розмір середньої зарплати в Україні був найнижчим у Європі, тому дуже сумнівно, що після трьох років війни середня зарплата в нас раптом відчутно зросте. Люди, які мають роботу в Німеччині, Чехії чи навіть у Польщі, де мінімальна зарплата вища від нашої у шість разів, навряд чи погодяться повертатись додому. Навіть якщо оборонне підприємство запропонує їм 40 — 60 тисяч гривень, вони можуть крутити носом.
● А. Павловський:
— Справді, тут визначальні чинники і гарантії бронювання, і розмір зарплати. Але навіть якщо ці критерії задовольнятимуть наших чоловіків, не факт, що вони повертатимуться. Надто ті, які виїхали до повномасштабного вторгнення і згодом перевезли свої сім’ї до себе. За даними Нацбанку, з року в рік, після початку великої війни, валютні надходження від заробітчан до України зменшуються. У 2021 році цей показник становив майже 14 мільярдів доларів, а у 2024-му — приблизно 8,7 мільярда гривень. Суттєве скорочення надходжень свідчить про те, що чимало людей виїхало за кордон сім’ями. Повернути таких буде непросто, тим паче, якщо вони вже там облаштувалися — мають роботу, житло, соціальні виплати.
Разом з тим не розумію, чому тут перевагу хочуть надавати саме тим, хто виїхав. Нині маємо в країні майже 7 мільйонів внутрішніх переселенців і не можемо собі дати раду з ними. Головна проблема внутрішніх переселенців — це відсутність роботи та нормального житла. От якщо вирішимо їхні питання, тоді можемо думати про те, як повертати людей з-за кордону.
Оборонній галузі потрібні кваліфіковані інженери, технологи, токарі, фрезерувальники. Чи справді їх нині бракує? Якщо зайдемо на сайти кадрових агенцій, то побачимо, що шукають баристів, охоронців у супермаркети, але не кваліфікованих інженерів. Це означає, що наша економіка ще не перейшла на воєнні рейки й що дефіциту кадрів у військово-промисловій галузі немає.
— Як вважаєте, чи готові будуть наші громадяни, які нині за кордоном, довіряти уряду? Чи не вийде так, що їм пообіцяли бронювання, а згодом таки мобілізували?
● І. Ус:
— Безумовно, питання довіри важливе. Тому тут мають бути додаткові гарантії: якщо людина йде на роботу за цією програмою, то це не означає, що її за три місяці мобілізують. Звісно, не можна давати довічну гарантію, але щонайменше на рік бронювання мало би бути. Якщо, з одного боку, буде пропозиція роботи від уряду, а з другого — скорочуватиметься соціальна підтримка наших біженців у Європі, то люди можуть повертатися додому.
● А. Павловський:
— Нині надходить багато тривожної інформації про те, що людині, яка офіційно заброньована, яка має відповідні документи, яка внесена у відповідні реєстри, повідомляють: “Треба оновити дані в ТЦК і пройти ВЛК”. Людина проходить ВЛК, і їй дають бойову повістку. Незважаючи на те, що вона заброньована. І все, наступного дня вона вже у військовій частині чи на полігоні. Нічого не можна вдіяти. Кажуть: “Начальник ТЦК анулював ваше бронювання”.
Люди, навіть ті, що за кордоном, моніторять ситуацію, знають, що тут відбувається, бачать, що керівники держпідприємств, члени всіляких наглядових рад заробляють у час війни мільйони, тоді як простий народ донатить на армію і ледве зводить кінці з кінцями. І в цих людей виникає запитання: чому я маю йти воювати, захищати тилових пацюків? Чи буде довіра до уряду, коли таке відбувається?! Як на мене, питання риторичне.
