Верховна Рада ухвалила законопроект “Про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України”. Тепер у нашій країні залишиться лише три типи населених пунктів: місто, селище і село. За документ проголосували 262 народні депутати. Закон набере чинності через три місяці від дня офіційного опублікування.
— Досі, на жаль, питання адмінтерустрою в Україні регламентуються архаїчним указом президії Верховної Ради Української РСР “Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР” 1981 року. Він має застарілі поняття, оперує неактуальними нормами. Тому було дуже потрібне врегулювання цієї сфери, — розповідає Павло Остапенко, голова ГО “Товариство дослідників України”.
— На які категорії населених пунктів чекають зміни?
— Законопроект передбачає, що населені пункти, які досі було віднесено до категорії селищ міського типу, від дня набрання чинності цього закону належатимуть до категорії селищ. Але варто зазначити, що Конституція України оперує поняттями “місто”, “село”, “селище”, тому цей законопроект приводить у відповідність до Основного закону наявні категорії адміністративних територіальних одиниць. Міста республіканського, обласного та районного значення будуть просто в категорії міст.
— Які ще процеси в адміністративно-територіальному устрої регулює цей законопроект?
— У документі чітко прописано, що потрібно зробити органам місцевого самоврядування, якщо вони хочуть один з населених пунктів громади, до прикладу, перевести із статусу міста у статус села і навпаки. Прописані як процедура цієї зміни, так і вимоги до кожної категорії. Наприклад, зазначено, що село — це населений пункт, де менш ніж 5 тисяч жителів, селище — де більш ніж 5 тисяч, а місто — де понад 10 тисяч жителів. І коли, скажімо, населений пункт хоче стати містом, то він має відповідати цим критеріям.
Водночас автоматичного пониження міст у статусі не буде. Усі населені пункти, які на цей момент уже мають статус міста, автоматично його збережуть. Якщо Берестечко історично було містом, хоч там нині близько 2 тисяч жителів, то ним і залишатиметься. Хіба що його мешканці захочуть це змінити. Для цього тепер в українському законодавстві є чітка процедура.
— Розкажіть про запроваджене поняття “поселення”. Що це таке?
— В Україні є поселення поза межами міст, сіл, селищ. Це дачні чи садові кооперативи, котеджні містечка та інше. Законопроект пропонує таке визначення поняття поселення — “компактне місце проживання людей за межами населеного пункту, яке не має сталого складу населення”. Передбачено спрощену процедуру включення поселень до складу міст, селищ, сіл. Досі вона була доволі складною.
Законопроектом також передбачено громадське обговорення у разі ухвалення рішень з питань адміністративно-територіального устрою. При утворенні населених пунктів, утворенні (ліквідації) районів у місті, при зміні категорії населених пунктів, перейменуванні чи найменуванні, при включенні поселень до складу населених пунктів обов’язковим є громадське обговорення. Місцева влада не може ухвалювати такі рішення самостійно.
— Чи на часі ухвалення такого документа під час війни?
— Це важливо, адже ми зможемо послуговуватися власним законом, а не застарілим, радянським. Жодних витрат з бюджету це не передбачає. У зв’язку із скасуванням поняття “смт”, печатки і вивіски міняти не потрібно. А якщо громади захочуть, до прикладу, перевести свій адміністративний центр зі статусу селища у статус міста, що потягне за собою зміну типу громади, то це їхнє свідоме рішення. І вони мають розуміти, що на таке будуть потрібні кошти.
ДО РЕЧІ
На липень цього року в Україні, разом з усіма окупованими територіями, налічується 459 міст, 881 смт, 1164 селища та 27 204 села.
