Є сподівання, що здобуті знання допоможуть дітям орієнтуватися в сучасному фінансовому світі й ухвалювати обґрунтовані рішення. Адже дослідження PISA-2022 показало, що 18% школярів мають низьку фінансову грамотність.
— Система освіти сьогодні не готує дітей до заможного життя, бізнесу, а радше — навпаки, — розповідає Тетяна Боримська, фінансова радниця, інвесторка, педагогиня та засновниця двох навчальних закладів з фінансової грамотності для дітей та дорослих. — Роль наставника у питаннях фінансової грамотності покладено на батьків та їхній життєвий досвід.
— Чи справді діти із забезпечених родин більш фінансово грамотні?
— Вважаю, що зв’язок між фінансовою грамотністю і рівнем матеріального забезпечення сім’ї справді є, — каже Анна Гевчук, докторка економічних наук, авторка тренінгових програм з фінансової грамотності. — Якщо батьки активно управляють своїми грошима, інвестують і планують витрати, діти вчаться цього на “живому” прикладі. У таких сім’ях діти можуть раніше почати користуватися банківськими картками, брати участь у сімейному бізнесі або пробувати інвестувати під керівництвом своїх заможних батьків.
І все-таки фінансова грамотність не завжди залежить від багатства. Якщо дитина звикла отримувати все без зусиль, то може не навчитися цінувати гроші. Той, хто росте в достатку, зазвичай надалі покладається на фінансову підтримку батьків. Тому діти з менш забезпечених сімей можуть бути більш фінансово грамотними. Адже краще розуміють цінність грошей і важливість заощаджень, бо часто змушені самі заробляти з юного віку.
— З нового навчального року для учнів 8 — 9 класів запровадять обов’язковий курс “Підприємництво і фінансова грамотність”. Як вважаєте, чи підвищить це фінансову грамотність школярів?
А. Гевчук:
— Певна, що впровадження такого предмета у школах може забезпечити формування базових фінансових навичок. Діти дізнаються, як працюють гроші; про доходи, витрати, заощадження; основи бюджетування та фінансового планування; що таке кредити, депозити, інфляція та податки. У майбутньому це допоможе уникати фінансових шахраїв, сумнівних схем, необдуманих боргів.
Щоправда, постає питання — хто ж викладатиме цей предмет у школі? До цього слід залучати осіб із досвідом підприємницької діяльності. А також фахівців, які проводитимуть тренінги для вчителів, щоб педагоги могли якісно пояснювати все дітям.
— На мою думку, будь-які одногодинні курси (раз на тиждень) — неефективні, — додає Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України. — Це марнування часу і коштів. Треба збагачувати всі предмети матеріалами фінансово-економічного спрямування. Зрештою, розв’язання проблеми, яка стосується рівня фінансової грамотності школярів, не слід перекладати лише на школу.
Т. Боримська:
— У нас школа з часів Василя Сухомлинського майже не змінилась. Невже маємо вчити дітей тільки писати, читати та рахувати? Школам потрібен такий предмет, аби кожен мав шанс на краще майбутнє. Якби наші діти вчили фінансову грамотність вже 10 чи 20 років, як у США, Великобританії, Японії, то у них був би зовсім інший рівень обізнаності, забезпеченості. Тому дуже важливо, щоб вчителі не знецінювали цього предмета, удосконалювали свої фінансові навички, навчалися використовувати їх, ділилися з учнями досвідом. Це важливо для дітей, країни, нації.
