Свого часу Ірині Левчук із Рівного щиро заздрили. Після одруження у неї з чоловіком народилася трійня, міська рада придбала багатодітній родині чотирикімнатну квартиру. Подружжя з трьома дівчатками та старшим сином Ірини від першого шлюбу перебралося у нове житло. Аж раптом у цій ідеальній історії все пішло шкереберть.
“Негаразди в родині почалися через рік після народження трьох донечок, — пригадує пані Ірина. — Чоловік пристрастився до чарки, став вести розгульне життя. Вдома влаштовував скандали, які супроводжувалися бійками в присутності дітей. Я не раз зверталася із заявами до правоохоронців. Але розгляд їх зазвичай завершувався профілактичними бесідами. Чоловік і далі знущався. Бувало, тижнями соромилася вийти на люди, бо була вся у синцях”.
Домашній тиран не припиняв насилля навіть після того, як дружина перенесла операцію і їй встановили третю групу інвалідності. Врешті терпіти стало несила, і жінка подала на розлучення. Втім офіційне розірвання стосунків ситуацію не поліпшило. Знущатися з колишньої дружини не перестав — він і далі жив з нею та дітьми в одній квартирі, переселятись не хотів.
Тож Ірина звернулася до Рівненського міського суду з проханням про виселення колишнього чоловіка. Свідчення давали сусіди, які неодноразово були очевидцями скандалів та бійок, що влаштовував чоловік. Суд позбавив тирана права на житло. Але той подав апеляцію. І суд другої інстанції виступив на його боці, бо... не знайшов підстав для таких радикальних заходів. Рішення Ірина оскаржувала у Верховному Суді, але безрезультатно.
“Зневірившись в українській судовій системі, я вирішила шукати захисту своїх прав у Європейському суді. Ні, не заради отримання компенсації, а щоби добитися справедливості, — продовжує співрозмовниця. — Розгляд моєї справи тривав трохи більше як рік, суд виніс рішення виплатити мені компенсацію”.
Зневірившись в українській судовій системі, я вирішила шукати захисту своїх прав у Європейському суді.
Тим часом Ірина добилася в українських судах збільшення розміру аліментів на дітей та дозволу на приватизацію частини квартири. Щоправда, її чоловік й досі мешкає у своїй частині житла. З позитивного — він урешті заспокоївся і більше не піднімає руку на колишню дружину. Втім жінка все одно хоче виселити його з квартири.
“Тим більше, що ЄСПЛ у своєму рішенні зауважив: виселення чоловіка є крайнім заходом втручання у права людини, однак може бути необхідним для захисту здоров’я та прав інших, — додає Ірина. — У справах про домашнє насильство права винних не можуть замінювати права потерпілих”.
“Ця справа була визнана резонансною і розглядалася Палатою суддів, а не комітетом, що зазвичай буває лише у виняткових випадках, — зазначає адвокатка Наталія Бухта. — Ірина Левчук увійде в історію як перша українка, котра заговорила про домашнє насильство на європейському рівні судочинства”.
Жінкам, які опинились у схожій ситуації, Ірина Левчук каже: терпіти насилля — не можна, боріться за свої права й вірте в те, що переможете.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як через помилку працівників виконавчої служби чоловікові заблокували всі банківські рахунки
