Технологію виготовлення димових шашок волонтери розробили самостійно. Спершу експериментували, визначали пропорції. Нині ж процес виробництва ідеально налагоджений, а кількість замовлень з передової лише зростає.
“Основний вид моєї діяльності — інструктор з водіння у автошколі. Із 2014 року я брав участь у волонтерському русі, але після повномасштабного вторгнення діяльність стала ще більш активною, — розповідає Леонід Павленко, керівник волонтерської організації “Солдатська куховарня”. — Якось ми повезли продукти харчування на передову, в одній з поїздок познайомились із волонтерами з Кропивницького, котрі доправили захисникам сухі супові та борщові набори. І загорілись цією ідеєю. Із земляками-однодумцями знайшли приміщення й почали готувати такі ж набори. Це і є основою нашої діяльності.
Проте влітку минулого року випадково в інтернеті побачив відео, як одна з організацій виготовляє димові шашки. Звернув увагу, що на ньому військові заявили, мовляв, диму заберуть стільки, скільки дадуть. Тож стало очевидно — потреба є, треба братись за діло! Зателефонував знайомим воїнам, вони підтвердили, що хотіли би мати димові шашки, бо декому з підрозділів видавали такі із запасів. Вони гарно себе показали, але їх надзвичайно мало. Оскільки це піротехнічний засіб, то жодного дозвільного документа на виробництво шашок не потрібно”.
За словами співрозмовника, він навіть не підозрював, що сам процес створення шашок забере так багато часу.
“Думав собі: береш у мережі “рецепт”, усе робиш і випробовуєш. Проте ні. Я брав до грама всі інгредієнти, діяв за інструкцією, але коли доходило до запалення шнура, то дим був або дуже рідкий, або його взагалі не було, — каже співрозмовник. — А якось помилився у розрахунках і в результаті отримав густий дим. Ото радості було! Тільки після того я міг передати димові шашки воїнам”.
За словами Леоніда Павленка, димова шашка — це свого роду маскувальний халат. “Завдяки диму позиції наших бійців не можуть бачити ворожі безпілотники. Вони незамінні тоді, коли слід виконати якийсь маневр чи відійти з позиції. Працює все просто: на шашці є запальний шнур. Після того, як його запалити, є три хвилини густого диму. І коли я чую у телефонну слухавку від військових, що наші вироби врятували їх, то це найвищий ступінь подяки”, — каже мій співрозмовник.
За одну добу команда із семи волонтерів виготовляє до 150 димових шашок. Собівартість однієї — 100 гривень.
“Парафін купуємо, картонні тубуси від стретч-плівки нам надають супермаркети. Калійна селітра, яка свого роду виступає димоутворювачем, досить недешева — 100 гривень за кілограм. Ба більше, вона не так часто використовується в агрономії, тому доводиться замовляти її в інтернет-магазинах, — каже волонтер. — Крім того, одна з кондитерських фабрик нам надала цукрову пудру, вона використовується у моделях ракетних двигунів і в нашому випадку виступає як потужне тверде паливо, яке дає горіння. Також місцеві айті-фахівці розробили нам фірмову етикетку з написом “Димовуха”.
