Національну премію України імені Тараса Шевченка вручають щороку, починаючи з 1961-го. Визначають лауреатів у семи номінаціях — серед письменників, публіцистів, театральних та кінодіячів, художників, мистецтвознавців та музикантів. Лауреатів оголошують 9 березня. Але цього року так не сталося.
— Список лауреатів було визначено вчасно, ще в середині лютого, його подали в Офіс Президента, але указ про присудження премії так і не з’явився, — розповідає Остап Сливинський, поет, перекладач, літературознавець, ексчлен комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. — 9 березня Юрій Макаров, на той час голова комітету, розповів про зустріч, на якій були представники Офісу Президента, творчої спільноти та Міністерства культури (останнє не має прямого стосунку до процедури призначення премії). На цій зустрічі було оголошено про введення нової номінації “За внесок у перемогу” в рамках премії. Також нам повідомили, що вручення премії відбудеться 22 травня (день перепоховання Тараса Шевченка. — Авт.).
Зрештою з’ясувалось, що в кожній з семи номінацій має бути ще один лауреат у номінації “За внесок у перемогу”. Загалом весь процес — від оголошення конкурсу на подання кандидатур до вручення премії — забирає щонайменше пів року. Визначити сімох лауреатів за два місяці — нереально.
Це не тільки порушує чинні правила присудження премії, а й дискредитує саму премію, процедуру визначення лауреатів та ставить під сумнів авторитетність відзнаки. Тож більшість членів комітету 16 березня склала повноваження. Це було принципове рішення. Ми не хотіли грати за нав’язаними кимось правилами.
— Ті члени комітету, які підписали спільну заяву про складання повноважень, вважають, що пропозиція про вручення додаткової номінації цього року може негативно вплинути на бренд Шевченківської премії. Я так не вважаю, — каже Ігор Панасов, музичний критик та журналіст. — На мою думку, немає жодної загрози для Шевченківської премії та її репутації.
— Якою могла бути мотивація в ініціаторів змін?
● О. Сливинський:
— Усі розмови відбувались за зачиненими дверима, без участі членів комітету. Можливо, було незадоволення конкретними лауреатами, яких ми визначили раніше, або незадоволення тим, що у двох категоріях — “візуальне мистецтво” та “театральне мистецтво” — ми не назвали лауреатів.
● І. Панасов:
— На мою думку, комітет та секретаріат мають право гнучко реагувати на те, що відбувається у країні. Сталося багато “гарячих” подій, і я вважаю, що це нормально, що Шевченківська премія реагує на них. Дехто каже, що в історії присудження премії така ситуація ще не траплялась. Так, але і ми не жили під ракетними обстрілами раніше.
— Імена лауреатів оприлюднено 11 березня на сайті комітету, попри відсутність відповідного указу на сайті Президента...
● О. Сливинський:
— Таким було рішення членів комітету. Ми були зобов’язані це зробити, адже люди хочуть знати імена лауреатів.
Важко передбачити, що далі відбуватиметься з Шевченківською премією. Я не чекаю нічого хорошого. Цілком можливо, що членів нового комітету буде призначено в експрес-режимі. Можливо, люди будуть призначені Мінкультом чи Офісом Президента.
Нагадаю, наш склад комітету вибирало широке коло експертів методом голосування. А зробити це знову за таким принципом за короткий термін — нереально.
