З 1 липня цього року збільшився прожитковий мінімум, відповідно підвищилась мінімальна пенсія — до 2027 гривень. При нинішньому курсі валют — це менш ніж 55 доларів! Як кіт наплакав. Тож українські пенсіонери ледве зводять кінці з кінцями. Ми поспілкувалися з такими людьми з різних куточків України про те, як вони дають собі раду зі скрутою.
“МОЛЮ БОГА, ЩОБ У КВАРТИРІ НІЧОГО НЕ ПОЛАМАЛОСЬ”
86-річна Ірина Кириченко зі Львова майже все своє життя працювала кухаркою у школі.
“Моя пенсія — 2100 гривень. Живу сама — чоловік помер, дітей немає. У мене проблеми із серцем, нирками та печінкою. Кожні два-три місяці потрібно проходити обстеження і вживати ліки, які виписують медики. Грошей на них не завжди вистачає, тому купую тільки найдешевші препарати, — розповідає жінка. — Маю опікунку від соціального центру, яка приходить декілька разів на тиждень, допомагає прибирати і варити. Деколи навіть продукти приносить, бо знає, що я ледве кінці з кінцями зводжу. Ще один сусід із будинку навпроти час від часу навідується. Він має дачу в селі, тож привозить мені картоплі, огірків, помідорів. Без допомоги добрих людей не знаю, як би прожила...”
63-річна Людмила Андрійчук мешкає в одній з багатоповерхівок Рівного. Багато літ працювала на заводі високовольтної апаратури. Останніми роками прибирала квартири у Києві. Та працювати далі не дозволяє здоров’я. Діти в неї є, але каже, що покладатися може лише на себе.
“Що я можу купити на свою пенсію? Та майже нічого! Отримую 2500 гривень на місяць. Одразу плачу комунальні — 1400 — 1500 гривень, — каже пані Людмила. — Також купую таблетки проти тиску за 220 гривень. А ті гроші, що залишилися, витрачаю на продукти. Раз на місяць купую пляшку олії, кіло цукру, найдешевшої ковбаси, хліб, якусь кашу. Дачі у мене нема, тож нічого не вирощую. Та й фізично не змогла б, бо маю проблеми зі спиною...”
Пані Людмила каже: загалом їсть дуже мало. “Наприклад, пачки гречки мені вистачає на два місяці. Добре, що встигла купити, коли кілограм ще коштував 40 гривень. А чи далі купуватиму по такій захмарній ціні, як тепер, — навіть не знаю. Влітку здебільшого харчуюсь кабачками — і смажу, і тушкую, і печу. Цей овоч, на щастя, дешевий. Нічого солодкого чи якихось делікатесів я собі не дозволяю”.
Жінка зізнається: молить Бога, щоб у квартирі нічого не поламалось. Та нещодавно у пенсіонерки вийшла з ладу пральна машинка. “Так мені довелось понад три місяці відкладати гроші з пенсії, щоб заплатити за ремонт, — каже вона. — А якось холодильник задеренчав, то в мене ледь інфаркт не стався — якби зламався, що би я мала робити?..”
Пані Людмила каже: українські пенсіонери не живуть, а виживають. “Що буде взимку — я навіть боюся думати. Сподіваюсь на субсидію. Бо якби її не давали, то я б навіть їжу не могла собі купити”, — зітхає пенсіонерка.
“А КУДИ ЇХАТИ З ДВОМА ТИСЯЧАМИ ГРИВЕНЬ?”
“Це не пенсії, а сльози! За такі гроші жити нормально неможливо! Тим більше при нинішніх цінах, — каже 73-річний Василь Кричун з Івано-Франківської області. — Пенсіонери в селі виживають лише завдяки власному господарству. Маємо городи, тримаємо курей, кролів... Цим і харчуємось.
У мене син і внук воюють, то питали людей з Харківщини, чому вони не виїжджають. “А куди їхати з двома тисячами гривень?” — відповідають вони. Якби хоча б 5 — 6 тисяч гривень наші пенсіонери отримували, то вже можна було б жити трохи краще”.
“У мене 47 років стажу роботи. Трохи більше 10 років працювала у Чернівецькому коледжі викладачкою, а потім стала завідувачкою бібліотеки. Тепер я отримую лише 3000 гривень пенсії на місяць. Раніше було легше, бо мали ще пенсію чоловіка. В лютому він помер, і я тепер ледве даю собі раду, — бідкається 70-річна Варвара Ємельянова з Чернівців. — У мене трикімнатна квартира, тому на комуналку витрачаю більшу частину пенсії. Нині ціни на продукти такі, що не можу дозволити собі часто ходити до магазину. 500 — 700 гривень маю на це в місяць. Купую найпростіші продукти — трохи овочів, крупи, макарони...
Нині ціни на продукти такі, що не можу дозволити собі часто ходити до магазину.
Скажу чесно: боюся йти до лікарів, бо як призначать мені гору ліків — де ж я зможу купити собі те все?..
Моя рідна сестра живе в Ізраїлі. У них там пенсії зовсім не такі, як у нас. Сестра отримує 2000 шекелів на місяць (це приблизно 13 000 гривень. — Авт.). На ці гроші вона орендує квартиру, платить за комуналку, може собі купити всі потрібні ліки й продукти, а раз на рік ще й їздить на відпочинок. Ось там пенсіонери живуть, а не виживають”.
71-річна Марія Яремій із села Кобаки Косівського району Івано-Франківської області теж бідкається: “Працювала я секретаркою у сільській раді. На пенсію вийшла у 2005 році. До березня цього року отримувала 2600 гривень. Тепер мені перерахували пенсію і я отримую... аж на 300 гривень більше! — каже жінка. — Взимку за комунальні послуги плачу приблизно 2000 гривень. А ще треба щось їсти купити. Добре, що ми живемо в селі і маємо невеличкий клаптик городу. Цього року, дякувати Богу, огірки добре вродили, будемо робити консервації на зиму. Маємо ще картопельку, моркву, буряк, горох... У селі легше прожити, маючи невелику пенсію, але потрібно дуже багато працювати, на відпочинок часу немає. Так якось і живемо...”
“У БІК КОВБАС НАВІТЬ НЕ ДИВЛЮСЬ”
“У мене пенсія — три тисячі гривень з копійками. Важко. Якби не субсидія, то я б не вижила, — каже 74-річна Галина з містечка Дубно, що в Рівненській області. — Влітку за комуналку віддаю декілька сотень гривень. Взимку — більш як тисячу. Щодо продуктів, то ціни просто шалені — у бік ковбас навіть не дивлюсь. Купую мінімум — хліб, дешеві крупи, молочні продукти. Знаю, що організм потребує риби для здоров’я, то купую хребти лосося й готую уху. Маю невеличкий город, то й овочі є свої: картопелька, огірки, перець, помідори, кукурудза, цибуля, кабачки. Це дуже рятує!”
45-річна Анна Дебрівська, жителька Львова, отримує 2100 гривень пенсії. З 2015 року жінка хворіє на коксартроз.
“Нині вже маю 4 ступінь хвороби й майже не можу ходити. Батьки померли, з чоловіком я розлучилася 19 років тому, дітей не маю. Жити на 2100 гривень просто нереально, тому я переїхала до свого брата. Тут допомагаю йому з дружиною доглядати дітей. Купую ліки, трохи продуктів додому, оплачую частину комуналки — от і вся моя пенсія, — бідкається жінка. — Минулого року захворіла на ковід. Були серйозні ускладнення, декілька тижнів пролежала в лікарні. Щодня були потрібні гроші на медикаменти. Звісно, що пенсії на все не вистачало, тому я взяла кредит. Досі його не можу віддати... Вже дзвонять з банку, погрожують подати в суд, а в мене просто немає звідки взяти кошти.
Мені потрібно робити операцію, щоб я змогла хоч трохи ходити. Але на це я також не маю коштів, бо потрібно зібрати приблизно 100 тисяч гривень. Доводиться змиритись з проблемами назавжди...”
ФАКТ
У Польщі мінімальна виплата для пенсіонерів у 2022 році становить майже 300 доларів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію бійця, який захищав Україну попри важку травму
