Власник монети каже, що натрапив на неї шість років тому в Івано-Франківську. Алюмінієві монети номіналом 2 копійки в 1992-му карбували англійськими штемпелями на Луганському верстатобудівному заводі. Оскільки тоді виявили, що монети браковані, то їх не мали випускати в обіг, а планували переплавити. Та подейкують, що робітники підприємства винесли трохи дріб’язку із заводу.
— Ці монети карбувалися як пробний варіант, — розповідає Степан Гнатюк, голова РГО “Асоціація нумізматів Галичини”. — Як і пробні шаг, 15 копійок та “порошкова” гривня 1992 року. І вони не мали б використовуватися, адже не вважаються такими, що офіційно випущені Нацбанком. Але нині є купа китайських сувенірів — і 2 копійки, і гривня 1992 року. Тож якщо такі монети продають, їх обов’язково під мікроскопом оглядає спеціаліст, перевіряє вагу та інші особливості.
— Якими ще українськими монетами цікавляться колекціонери?
— Існують каталоги монет України, де описані рідкісні екземпляри. Наприклад, через застосування різних штампів на копійках можуть бути відмінності в кількості, розмірах та розташуванні ягід на аверсі чи колосків на реверсі. Деякі екземпляри можуть відрізнятися від інших металом чи вагою. Здавалося б, що монета як всі інші, але насправді вона може мати свої особливості. Зокрема, англійський чекан, коли тризуб вдавлений усередину. За екземпляри з різними дефектами іноді платять десятки тисяч. 10 копійок можуть продавати і за 15 тисяч гривень, і за 170 тисяч. Ціна залежить від особливостей монети.
Монети номіналом 1 гривня із жовтого металу (латуні), викарбувані у 1992-му та 1995 році, теж вже коштують немало. І навіть ті 1-гривневі екземпляри, на яких зображений Володимир Великий і які не належать ані до технологічних проб, ані до виробничого браку, продають і по 10 тисяч гривень. Це може бути пов’язано з тим, що у певні роки тираж був малий або ж монети вилучали й переплавляли. Зрештою, з 2018 року вони карбуються вже не із алюмінієвої бронзи, а зі сталі з гальванічним покриттям. Тобто вже не жовті, а білі.
Цінуються також монети номіналом 1, 2, 5, 10 копійок, які випускалися у наборах чи в ролах по 50 штук. Хтось продає увесь набір, а дехто — поштучно. І це виходить дорожче.
Особливі монети, за які платять великі гроші, можуть траплятися в обігу. Та не знаю, скільки тисяч екземплярів треба перебрати, щоб знайти рідкісну копійку чи гривню, бо таких монет — небагато. І не кожну, викарбувану, до прикладу, в 1992 році можна дорого продати.
