Через повномасштабне вторгнення харківська приватна школа “Гравітація” змінила адресу. Заклад переїхав не до іншого міста, а в іншу країну — за майже 2 тисячі кілометрів!
“До війни у нас навчалось 240 учнів і викладало 40 педагогів, — каже Катерина Стрельченко, директорка. — На початку березня майже всі виїхали з міста, тож про нормальне функціонування навчального закладу не могло бути й мови. Треба було шукати рішення. І ми зважились на релокейт — повністю перенести заклад за кордон. Шукали варіанти, питали у знайомих — тоді вже багато країн почали пропонувати підтримку українцям. Вибір впав на Литву, бо там могли прийняти нас усіх. Та й країна не так далеко від України”.
З Харкова до Вільнюса вирушило 12 людей, дорогою по всій Україні збирали решту учнів. У результаті до Литви приїхало 80 школярів зі своїми сім’ями та майже всі педагоги. Загалом — приблизно 200 людей.
“Для нас знайшли чотири приміщення, — ділиться директорка. — Розселили у два гуртожитки, готель (він не працював, але його відкрили для українців), санаторій (він теж не функціонував у ковідні часи, але там зробили ремонт і запросили нас). Шукали також приміщення, де могли б продовжити навчання. Нас прийняла одна приватна місцева школа, ми працювали паралельно з ними. Вчились так два місяці, зробили випускний і пішли на канікули.
А з вересня вже запустились як цілком окрема одиниця — українська школа, нині ми якраз на шляху акредитації українських програм. Єдина різниця — тут ми також вивчаємо литовську мову, предмет історії інтегрований — вчимо теж історію Литви. Нині в нашій школі Charkivo mokykla Gravitacija — 120 учнів. Усі діти-біженці (хоча не хотілось би так називати нас) з України навчаються безплатно, допоки триває війна. Також продовжуємо навчати онлайн інших учнів, які не переїхали до Вільнюса”.
Катерина Стрельченко каже, що 90% харків’ян, які сьогодні виїхали у цю прибалтійську країну, не планують залишатися там назавжди.
“Харків нині не назвеш безпечним для життя містом, — зазначає директорка. — Але ми маємо надію повернутися на рідні вулиці, у рідні стіни. Ми розуміємо, що це значною мірою залежить від ЗСУ, тож намагаємось підтримати нашу армію. Проводимо ярмарки, аукціони, благодійні вечори, на яких збираємо кошти для армії. На останньому виручили майже 4 тисячі євро і купили автівку для харківського батальйону — там служить чимало родичів наших школярів”.
