Блогери виклали відео, на яких було видно результати ураження російських крилатих і балістичних ракет. Дуже швидко ці матеріали потрапили на телеграм-канали та в російські пропагандистські пабліки. Чи справді у такий спосіб блогери допомагають ворогові?
— Так, адже ворог отримує інформацію з відкритих джерел у режимі реального часу, — розповідає Дмитро Снєгирьов, військовий експерт. — Йому не доводиться залучати агентурні групи, які б знімали відео і робили фото безпосередньо у місцях обстрілів. Також противникові не доводиться аналізувати супутникові знімки, що потребує значних витрат коштів і часу.
Викладені фото і відеоматеріали роботи ППО дозволяють окупантам оперативно встановити геолокацію — прив’язку до місця. Працівникам спецслужб РФ дуже швидко вдається здобути необхідну інформацію щодо ефективності завданих ударів. І рашисти можуть завдати додаткових ударів, краще прицілюючись.
— Як закон трактує такі дії блогерів?
— Їх можна кваліфікувати за частиною 3 статті 114-2 Кримінального кодексу України — як несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, — розповідає адвокат Андрій Петришин. — Карають за такі дії позбавленням волі на строк від 8 до 12 років.
— Чи багато подібних справ розглянули українські суди?
● А. Петришин:
— Левова частка таких кримінальних проваджень перебуває на стадії досудового слідства. На розгляді у судах — близько пів сотні подібних справ. Та є вже і вироки, де за згадані кримінальні правопорушення призначали 11 років колонії. Наприклад, Заводський райсуд міста Миколаєва визнав винуватою жінку, яка не лише поширювала матеріали про розміщення ЗСУ, а й робила дописи, виправдовуючи й визнаючи правомірною збройну агресію РФ проти України.
— Під час нещодавньої атаки на Київ у РФ стежили за роботою нашої ППО через міські камери відеоспостереження. Як таке може бути?
● Д. Снєгирьов:
— У багатьох українських містах у рамках програми “Безпечне місто” встановлено камери зовнішнього відеоспостереження. Раніше відеотрансляція в режимі реального часу була доступна і на деяких офіційних сайтах міських рад. Після початку повномасштабної війни загальний доступ могли обмежити, але інформація все ж передавалася незахищеними каналами. Тож будь-який хакер без проблем міг здобути доступ до камер. Виникає питання: чому лише після повідомлення про можливе ураження американської ЗРК Patriot стало зрозуміло, що камери зовнішнього відеоспостереження — це бонус для країни-окупанта? Однозначно, що на момент оголошення повітряної тривоги всі камери зовнішнього спостереження мають централізовано вимикати.
— У соцмережах часто можна побачити відео про те, як працює ізраїльська система “Залізний купол”. Невже в Iзраїлі не карають за поширення такої інформації?
● Д. Снєгирьов:
— В Ізраїлі викладати в інтернеті будь-які матеріали, що стосуються роботи ППО, не можна раніше ніж через 12 годин після ракетної атаки. І ще. “Залізний купол” складається із пересувних комплексів. А от, до прикладу, ЗРК Patriot — це стаціонарна система ППО, тобто з прив’язкою до місця. І вразити її — набагато легше.
