У лютому минулого року мешканець села Далеке Мелітопольського району записався до тероборони. У березні його зарахували на посаду водія стрілецького взводу однієї з місцевих військових частин, а через три місяці перевели стрільцем. З квітня 2022-го боєць виконував завдання з оборони позицій поблизу села Оленівка.
Згідно з матеріалами судової справи, під час проходження служби боєць став погано почуватися і неодноразово звертався до безпосередніх командирів, щоб направили його на медичне обстеження. Однак на його прохання ніхто не реагував. Тоді він без жодних дозволів покинув місце дислокації підрозділу і поїхав у Запоріжжя, щоб пройти обстеження. З 1 липня по 31 серпня військовий перебував на стаціонарному лікуванні в одному з цивільних медичних центрів, де переніс дві операції на грижі.
Після загадкового зникнення солдата у військовій частині провели службове розслідування, результати якого скерували до територіального підрозділу Державного бюро розслідувань. Там проти військовослужбовця відкрили кримінальне провадження за дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану. Але згодом змінили обвинувачення на самовільне залишення військової частини або місця служби. Йому загрожувало ув’язнення від п’яти до десяти років.
Співробітники поліції розшукали бійця і зобов’язали прибути на виклик до слідчого ДБР. Також повідомили командування військової частини про його місце перебування. Військовослужбовець прийшов у ДБР і написав явку з визнанням вини, в якій зазначив, що наміру ухилення від служби не мав. Але в суді солдат своєї вини не визнавав. Виправдовувався, що після завершення лікування зателефонував до свого безпосереднього командира, а той сказав, що не хоче його бачити у частині. Військовий стверджував: усвідомлював, що самовільно покинув місце служби, але вважав, що мав право це зробити, бо на початку війни добровільно вступив до тероборони, потребував медичної допомоги, але командування відмовило. Казав, що після лікування не прибув у військову частину з поважної причини, оскільки його часто викликав слідчий ДБР і він не міг покинути постійне місце проживання.
Один із заступників командира військової частини на суді розповів, що бійця не було на службі більш як чотири місяці. Таке порушення негативно впливає на військову дисципліну в бойовому підрозділі.
Зваживши всі обставини справи і те, що на утриманні обвинуваченого перебуває 14-літній син, суд призначив покарання нижче від встановленої законом межі — позбавив військового волі на три роки.
“Військовослужбовець за жодних обставин не має права без дозволу командування покидати військову частину, бо це вважається злочином, за який в умовах воєнного стану передбачено суворе покарання, — коментує Олег Федоров, юрист. — Якщо він має проблеми зі здоров’ям, то повинен звернутися в медичну частину для направлення на обстеження у військовому госпіталі. Коли такого направлення медична служба не видає, слід звернутися із відповідним рапортом на ім’я командира військової частини, в якому вказати, що бажає пройти обстеження самостійно. У разі відмови в прийнятті або задоволенні рапорту слід поскаржитися вищому командуванню округу або на “гарячу лінію” Міноборони”.
