У природоохоронних організаціях кажуть, що зміни до Цивільного кодексу України, передбачені у законопроєкті №12089, фактично узаконюють земельні схеми.
— Цей документ розроблявся начебто для захисту прав добросовісних набувачів земельних ділянок і проти тиску на бізнес. От, наприклад, коли власник землі починає будувати на своїй ділянці завод, а її хочуть у нього забрати, — розповідає Петро Тєстов, аналітик ГО “Українська природоохоронна група”. — Перед ухваленням були зауваження різних комітетів і відомств, як-от Міндовкілля, Держлісагентства та Держводагентства, щоб дія законопроєкту не поширювалася на лісовий та водний фонди. Проте їх не врахували.
— I що це означає?
— Законопроєкт передбачає, що земельна ділянка, виділена міською чи сільською радою понад 10 років тому, визнається приватною власністю набувача. Ця норма не поширюється на землі оборони і заповідний фонд, але стосується лісів та водних об’єктів. Крім того, якщо суд почав розглядати справу щодо законності набуття земельної ділянки понад 10 років тому, то цю справу буде закрито.
А понад 10 років тому, за часів Януковича, ще до Революції Гідності, випадків земельного дерибану було дуже багато.
До прикладу, у 2009 році, коли міським головою Києва був Черновецький, у столиці передали у приватну власність фізичним особам низку земельних ділянок на Жуковому острові. А скільки гектарів землі безплатно пороздавали у Кончі-Заспі...
Якщо ж ще не минуло 10 років від часу набуття права власності на земельну ділянку, держава або громада має право звернутися до суду, щоб повернути її. І якщо майно буде вилучено, то законопроєктом передбачена грошова компенсація власникові ринкової вартості земельної ділянки. Переважно йдеться про величезні суми — десятки мільйонів гривень.
Виходить, що вкраденою в держави чи громади земельною ділянкою покористувалися, а коли її повернули через суд законному власникові, він ще й має заплатити компенсацію попередньому користувачу.
— А роки боротьби активістів і прокуратури автоматично буде перекреслено, — додає Олена Сокотюк, виконавча директорка громадської ініціативи “Голка”. — Учасники нинішніх земельних схем через 10 років теж стануть добросовісними набувачами. А якщо орган державної влади чи місцева громада вирішать судитися за, власне кажучи, вкрадену землю, то має внести на депозитний рахунок суду суму, що відповідає ринковій вартості визначеної ділянки.
Зрештою, якщо цей законопроєкт набуде чинності і за якийсь час його скасують, то повернути у держвласність землі, які опиняться в осіб, визнаних добросовісними набувачами, вже не вдасться.
— Чи за таких умов держава й громади намагатимуться повертати якісь земельні ділянки через суд?
● П. Тєстов:
— Хіба що землі будуть важливіші за розмір компенсацій. Або ж у суді доводитимуть, що власник насправді не є добросовісним набувачем — наводитимуть докази, що особа була залучена у схеми з незаконного привласнення земельної ділянки.
● О. Сокотюк:
— Якщо місцева влада роздає землі, що не можуть передаватися у приватну власність, то вона, певна річ, не позиватиметься до суду, аби повертати незаконно відчужені ділянки. Якщо ж місцеву владу переоберуть, то хто знає, чи в нової буде політична воля судитися і повертати землі, за які треба платити компенсацію.
