На годиннику 11.00. Я неподалік трамвайної зупинки шукаю своїх майбутніх колег. Службової форми у них немає, тож впізнати їх важко. "Добрий день! Ви нас шукаєте? Я контролер Андрій Фок, а це — моя колега Тетяна Лісова", — підходить до мене пара. В руках Андрія — електронний термінал. На піджаку прикріплена невеличка відеокамера.
Зазвичай робочий день контролерів триває 8 годин. Вони працюють парами. Заходять у трамвай чи тролейбус із протилежних боків транспорту. "Коли двері закрилися, від нас уже ніхто не втече", — сміється Андрій. Тетяна вказує пальцем на дорогу: "О, наш трамвай їде!" "Полювання починається", — каже контролер і дістає з кишені посвідчення.
"Пані, що за проїзд?" — запитує вже в трамваї. "У мене пенсійне", — спокійно відповідає жінка. Контролер іде до іншої пасажирки: "А ваш квиточок де?" "Я передала за проїзд", — каже вона. "Але зараз потрібно показати закомпостований квиток", — пояснює контролер. Жінка заперечує, контролер пропонує їй вийти на зупинці для оплати штрафу. На захист пасажирки стають чимало інших пасажирів. Тож конфлікт між контролером і ймовірним "зайцем" згасає. "Це класика жанру", — каже мені вже на вулиці контролер. Чоловік бідкається, що ніяк не привчаться пасажири заходити в транспорт через передні двері, аби одразу взяти у водія квиток та прокомпостувати.
До речі, штраф за проїзд без квитка – 100 гривень.
Контролери кажуть, що часто обмежуються попередженнями для порушників: "А є певні категорії людей, яких я за власним бажанням ніколи не штрафую, — продовжує Андрій. — Це пасажири літнього віку, які їздять без посвідчень, неповнолітні, студенти і вагітні".
Щоправда, обмежуватися попередженнями для контролерів — невигідно. Адже частково їхня зарплатня залежить від ефективності, тобто від кількості оштрафованих пасажирів: "За місяць роботи я отримую приблизно 15-16 тисяч гривень, — розповідає Андрій. — Гроші непогані, але робота важка... Люди часто провокують конфлікти. Не розуміють, що я просто виконую свою роботу".
...Наближається вкрай переповнений трамвай. Ледь заходимо всередину. Працювати у такому трамваї — ще те пекельце. Прямуємо до жінки з валізою. "Квиточок на багаж є?" — запитуємо. Пасажирка показує закомпостований талон. "А на вас квиточок є?" — уточнюємо. "Ну, я передавала за проїзд. Але я не пам'ятаю, де він". — каже. "Що ж, будемо штрафувати!", — каже контролер і чує у відповідь: "Вибачте, я не місцева. Так вийшло. Я більше так не буду". Дівчина теж обійшлась попередженням.
"Одного разу спіймав темношкірого туриста без квитка. Він таааак налякався, що я навіть не став йому нічого пояснювати", — розповідає Андрій. Ми з ним проїхали вже три зупинки різними трамваями, але жодного штрафу порушники ще не отримали. "О, розкажу вам ще цікаву історію, — продовжує мій напарник. — Одного разу підходить до мене пасажир і каже: "Добрий день. Я хочу заплатити штраф". Я розгубився. Навіщо йому це? Але не став сперечатися, адже квитка у нього справді не було. Чоловік, заплативши штраф, був такий радісний, ще й селфі з чеком про оплату зробив. І така дивина буває".
До речі, загалом контролери у Львові щотижня фіксують понад 600 випадків неоплаченого проїзду.
