У селі Рудники Заболотівської ОТГ відбулися змагання сільськогосподарських коней. Показати гривастих помічників приїхали 40 господарів з Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей.
Найсильнішою в одиночних запрягах стала 10-річна кобила Лиса Петра Мартиняка зі села Пістинь Косівського району. Вона провезла 1000 кілограмів вантажу 100 метрів за 5 хвилин. У парних запрягах найважчий вантаж — 1600 кілограмів на 100 метрів — за 5 хвилин провезли 12-річна Галка й 4-річна Циганка, кобили Петра Чуревича зі села Спас Коломийського району.
Що додає гривастим такої сили? Харчування? Чи, може, батіг? Про це говоримо з господарями.
— Чим годуєте і як тренуєте кобил, що вони такі сильні й витривалі?
П. Чуревич:
— Галка та Циганка — коні великі, заввишки 1,75 метра, важать 450 — 500 кілограмів. Коли не працюють, то пасуться. А вдома даю їм 2 — 3 кілограми буряка або кукурудзи та 1 — 2 літри вівса. Коли працюють, то кошу по 10 — 20 кілограмів трави для кожної кобили. Узимку даю по 2 — 3 кг вівса, стільки ж зерна кукурудзи, буряка, 20 кілограмів сіна. Напуваю 1 — 2 відрами криничної води.
Працюють гривасті найбільше восени та навесні, коли треба людям орати городи та возити зібраний урожай. Починаємо з 8-ї ранку, о 13-й — обід, півтори години відпочиваємо. Закінчуємо роботу о 18 — 19-й годині. Аби тварини добре працювали, даю їм смаколики: шматочки хліба, посипані цукром, грудочки цукру, шоколадні цукерки й печиво.
Аби тварини добре працювали, даю їм смаколики: шматочки хліба, посипані цукром, грудочки цукру, шоколадні цукерки й печиво.
П. Мартиняк:
— Лиса — вправна, працьовита і старанна. Вона заввишки 1,5 метра, важить 550 кілограмів. Годую кобилу вівсом, сіном, овочами: буряком, картоплею, гарбузами, яблуками, запареними висівками. Зі смаколиків — цукор та м’ятні карамельки.
— Чи підганяєте коней батогом?
П. Чуревич:
— Батіг я маю, та це лише “для форми”. З конями треба лагідно, як з дітьми.
П. Мартиняк:
— Коли їздовий не може справитися без батога, нехай продасть коней та більше в їхній бік не дивиться.
— А дорого нині утримувати коней?
П. Чуревич:
— Для мене — недорого, бо маю власне поле, сію овес. Маю з власного городу буряки, картоплю, моркву, кукурудзу. Маю наділ, де кошу сіно. Сам підковую коней. Лише підкови купую. Вартість однієї — 200 гривень, ще 200 — 300 гривень витрачаю на вітаміни, вакцини та ветеринара. Якби купував зерно, овочі та сіно, то витрачав би понад 2000 гривень на місяць. Раз на 2 — 4 роки купляю упряж за 3 — 4 тисячі. Та гривасті на себе заробляють!
П. Мартиняк:
— На кобилу витрачаю в місяць у середньому 800 — 1000 гривень. А ще раз на два місяці 800 гривень плачу ковалеві за підкови.
Читайте також про те, скільки коштів можна отримати, збираючи на фермах осінній врожай.
