Через скандал зі зловживаннями в "Укроборонпромі" керівний склад цього Державного концерну мають намір перевірити на детекторі брехні. Якщо результати дослідження підтвердять підозру щодо злочинної діяльності чиновників, матеріали буде передано правоохоронцям.
Про те, як відбуваються тестування на детекторі брехні, ми розпитали у генерального директора Східноєвропейського центру кадрової безпеки та Українського бюро психофізіологічних досліджень і безпеки Ігоря Усикова та представника Всеукраїнської асоціації поліграфологів Ігоря Іщука.
— У чому полягає дослідження на поліграфі?
І. Усиков:
— Завдання будь-якого поліграфа, незалежно від країни-виробника чи комплектації, — реєстрація динаміки фізіологічного стану людини. Його ми фіксуємо через спеціальні датчики, які кріпляться до тіла досліджуваного. Зокрема, реєструємо амплітуду дихання, пульс, артеріальний тиск, ступінь потовиділення і навіть мимовільні рухи (для цього на сидінні є спеціальна подушка).
— Як відбувається процес тестування?
— Під кожне конкретне завдання — чи це розслідування, чи кадрова перевірка — складаються спеціальні тести. У них може бути від 6 до 12 запитань. Попередньо їх зачитують досліджуваному та обговорюють, аби було цілковите розуміння змісту кожного з них.
— Чому важливо обговорити запитання заздалегідь?
— Якщо респондентові запитання зрозуміле, він або говоритиме правду, або обманюватиме. Так влаштована пам'ять людини: якщо нас запитати про щось, що ми вже чули чи бачили, то відразу починаємо це згадувати. Зупинити такий процес неможливо.
Якщо ми згадуємо щось, що не є небезпечним, то можемо про це розповісти. Якщо щось приємне, розповімо багато, якщо сумне — мало. Але якщо йдеться про те, що становить загрозу, людина зазвичай починає це приховувати. Тобто каже: “Не пам'ятаю, не знаю”. Або розповідає не те, що було насправді.
— Наскільки точні висновки детектора брехні?
І. Іщук:
— Не буває результатів із відсотком достовірності 99,9%. Це лише рекламний хід деяких поліграфологів, які бажають будь-якою ціною отримати замовлення. Реальний відсоток достовірності результату становить від 85 до 97.
І. Усиков:
— Завдання поліграфолога — діагностувати факт обману. Але немає пристроїв, які можуть зареєструвати смисли. Тому сполучною ланкою у цьому дослідженні є робота психологів. Недарма тестування на поліграфі називають психофізіологічним.
Отримавши графіки кривих, які є відгуками мозку на запитання, ми аналізуємо їх, порівнюємо та ухвалюємо рішення. Якщо людина говорить правду, то може хвилюватися, але приблизно з однаковою силою. Ми бачимо ступінь цього реагування. Якщо людина на якесь із запитань каже неправду, то лише на те, яке становить для неї загрозу.
Тоді особа відчуває емоцію страху і в неї змінюється фізіологічний стан — пульс, тиск, дихання, потовиділення. Оці стресові зміни поліграфолог повинен побачити й уміти описати максимально об'єктивно. Для спеціаліста найважче зрозуміти причину цих змін. Бо якщо людина каже правду, але боїться, що пристрій раптом покаже таке, що дозволить її звинуватити, то також відчуває страх.
— Чи можливо обдурити поліграф?
І. Іщук:
— Поліграф — складний і дуже чутливий пристрій. Сучасні прилади реєструють до дев’яти психофізіологічних параметрів, що забезпечує високу точність результатів.
Помилитися може не пристрій, а спеціаліст-поліграфолог. Недостатня кваліфікація — от що насправді може призвести до неправильних результатів. Досвідченого ж спеціаліста не введуть в оману ані медикаменти-блокатори, ані “народні засоби”, ані навіть спеціально підготовлені люди.
Ми знаємо про всі способи протидії, які можна знайти в інтернеті та інших джерелах. Наприклад, завдання собі болю, недосипання, десять філіжанок кави чи чаю, вживання заспокійливих препаратів, абстрагування від дійсності, медитація... Для кожного із цих способів є відповідні методи виявлення. Якщо поліграфолог зауважує протидію, він про це чітко зазначає у довідці, яку передає замовникові дослідження.
Пропонуємо також до вашої уваги статтю про війни у космосі: чому деякі країни вкладають мільярди у ракетні програми?
