Данське енергетичне агентство видало компанії Nord Stream 2 AG дозвіл на будівництво частини газопроводу “Північний потік — 2” на континентальному шельфі країни. Російський “Газпром” чекав цього від офіційного Копенгагена з квітня 2017 року. Москва сподівалася добудувати “Північний потік — 2” до кінця цього року. Але саме позиція Данії сплутала “Газпрому” всі карти. Та врешті дозвіл від Данії є. Чого тепер чекати Україні? Чи продовжиться транзит газу нашою територією після того, як Росія добудує “Північний потік — 2”?
Про це — у розмові з Андріаном Прокопом, експертом з енергетики Українського інституту майбутнього, та Михайлом Гончаром, президентом Центру глобалістики “Стратегія XXI”.
— Чому Данія врешті дозволила будівництво “Північного потоку — 2”?
М. Гончар:
— Дехто вважає, що Данія таким дозволом здалася, зрадила. Але це не так. Їй треба подякувати за те, що максимально затягнула реалізацію цього проекту, який, до речі, уже на 83% збудований. Данія відмовила “Газпрому”, коли той запропонував перший короткий варіант прокладення газопроводу через територіальне море країни. Другий варіант Росії вона також відкинула. І тільки третій маршрут, який вже проходив винятково по морській економічній зоні, Копенгаген погодив. Але використавши повністю увесь часовий ліміт, який відводиться для відповідного вивчення маршруту.
Дехто вважає, що Данія таким дозволом здалася, зрадила. Але це не так.
Данія підтвердила можливість реалізації проекту згідно з Конвенцією ООН з морського права від 1982 року. Зрештою, “Північний потік — 1” прокладено й він функціонує з 2011 року, тож Данії було важко заперечувати “Газпрому”. Він подав би до суду й виграв би його. У Копенгагена не було аргументів виступати проти “Північного потоку — 2”. Але ще раз повторюю — Данія максимально затягнула час.
— I що це дало?
М. Гончар:
— Раніше “Газпром” хвалився, що з 1 січня 2020 року припинить транзит газу через Україну. Технічної можливості отримати транзит в обхід України з тими обсягами, які тепер йдуть через нашу територію, у них нема. Їх не буде і з 1 січня 2021 року. У кращому випадку вони з’являться через два роки. Для цього “Газпрому” потрібно не тільки добудувати й випробувати “Північний потік — 2”, але й добудувати відповідний газопровід по території Європи. Друга нитка “Турецького потоку” також не готова, бо прокладено лише газопровід у Чорному морі.
— Якщо “Північний потік — 2” таки добудують, то наскільки може зменшитися транзит газу територією України?
А. Прокіп:
— Якби перший та другий “Північні потоки” запрацювали на повну потужність, то попит на український транзит був би нульовий. Але в найближчий рік-два цей попит збережеться, хоча може бути й меншим, — 30 — 40 млрд кубометрів щороку. Минулоріч ми прокачали 86 млрд кубометрів, позаминулого — 93 млрд кубометрів на 3 млрд доларів. До речі, проектна потужність “Північного потоку — 2” — 55 млрд кубометрів газу на рік, а “Турецького потоку” — 31 млрд кубометрів.
Якби перший та другий “Північні потоки” запрацювали на повну потужність, то попит на український транзит був би нульовий.
— Яка ймовірність, що “Газпром” узагалі припинить транзит газу через нашу територію?
М. Гончар:
— Замістити обсяг транзиту через Україну (а це під 80 млрд кубометрів) наступного року Росія не зможе. Експорт у країни ЄС російського газу становить 160 млрд куб. м. “Газпром” не захоче наполовину обрізати свої доходи, тож стверджує, що транзит через Україну буде, але знизиться до 15 млрд кубометрів, якщо введуть на повну потужність всі потоки на Чорному морі й Балтиці. А такий варіант уже нас не влаштовує, тому “Нафтогаз” і наполягає, щоб контракт із “Газпромом” був довгостроковим і на умовах “транспортуй і плати”. Тобто ви можете транспортувати нуль, але маєте заплатити так, ніби перекачуєте 60 млрд кубометрів. Якщо ми стоятимемо на своїх позиціях і не спокушатимемося на різні пропозиції з їхнього боку, як-от дешевий газ, то Росія змушена буде змінити свою риторику, бо вона втрачатиме більше, аніж ми.
А. Прокіп:
— Якщо не буде транзиту російського газу через Україну, ЄС доведеться використовувати газ із сховищ та продовжувати закупівлю скрапленого газу. Коли це триватиме довго, то може виникнути дефіцит газу, й ціни на нього зростатимуть. Це найменш привабливий варіант для країн ЄС.
Читайте також про те, що потрібно знати про зняття валютних обмежень.
