Безробіття — актуальна проблема для нашої країни. Але як знайти роботу? У новій рубриці “Експресу” ми писатимемо про найзатребуваніші на ринку праці професії. Крім досвіду та особливостей роботи, працівники розповідатимуть, як саме вони влаштувались туди, що для цього було потрібно, наскільки це було важко? Перший текст — про професію водія громадського транспорту. Згідно зі статистикою, вона — одна з найзатребуваніших в Україні.
В оголошеннях, якими обклеєні маршрутки, їм обіцяють зарплати, вищі за середні у країні, — треба тільки мати водійську категорію D. Водії громадського транспорту погодились розповісти нам про робочі будні, умови праці й те, як їм вдалось отримати роботу на своєму підприємстві.
“ЦЕЙ АВТОБУС ДАВНО ТРЕБА “ВАРИТИ”
На годиннику — 11.30. На кінцевій зупинці рейсових автобусів два зупинилися на обід.
“Сьогодні моя машина по графіку перша, тож працюю з шостої ранку, — каже пан Богдан Навроцький, що має водійський стаж 28 років. — Добре, що до роботи довозять. А закінчу о 20-й”. “Більше як 12 годин за кермом!” — зауважую я. “Так, важкувато, але працюю не щоденно. Автобус закріплений за мною і напарником — два дні їздить він, два — я”, — пояснює водій.
Машини в АТП, де працює пан Богдан, не нові. “Ось цей автобус давно треба “варити”, бо заіржавів”, — каже. Водій дістає хліб, шинку. У кафе треба довго чекати, доки приготують їжу, а на це нема часу, обід лише 40 хвилин.
Питаю водія про заробіток.
“Маємо здати тисячу гривень за зміну. Усе, що понад, — це і є зарплата водія. Щоправда, з цієї суми ще за заправку платимо”, — пояснює пан Богдан.
Каже, що у середньому водій на цьому маршруті має 800 — 900 гривень за зміну, 13 — 14,5 тисячі за місяць.
Маємо здати тисячу гривень за зміну. Усе, що понад, — це і є зарплата водія.
ЯК Я ВЛАШТУВАВСЯ НА ЦЮ РОБОТУ?
“Після армії працював водієм на міжміському маршруті, — каже Богдан. — Знайомий розповів, що у цьому АТП умови вигідніші, і є вакансії. Прийшов на співбесіду, де в мене перевірили, чи маю водійське посвідчення, оцінили досвід роботи. І одразу запитали: коли готовий вийти на маршрут?”
“МИ ПОСТІЙНО ПІД КОНТРОЛЕМ”
Володимир Козак працює водієм міського автобуса понад 10 років. Його машина — нова. Чоловік одягнений у білу сорочку й темні штани — такий дрес-код на підприємстві.
“Щоби встигнути на роботу на 6.00, встаю о 4.20, — каже. — А закінчуємо ми працювати о 22.15 — 22.30”.Робочий день у пана Володимира починається з огляду лікаря, який вимірює тиск. Якщо він більший як 160 — на лінію не випускають.
Далі водії доставляють автобуси на прохідну, де три механіки перевіряють машини — чистоту й технічний стан.
У парку АТП, де працює Володимир, приблизно 250 автобусів. На кожну лінію виїжджає по 16 — 20. Проблем із ремонтом немає: всі автобуси на гарантії (до 100 тисяч кілометрів), усі проблеми вирішує завод, включно із заміною мастила й перетягуванням оббивки на кріслах.
Чоловік розповідає, що після закінчення робочого дня водії їдуть у парк, де автобуси знову перевіряють механіки. Після цього — на заправку, далі — на мийку. Тоді автобус ставлять на ночівлю, а водій здає виручку. Заправка відбувається за картками. Кожен автобус має електронний чип, водій набирає електронний код і заправляє машину. Пальне оплачує АТП.
“У нас немає щоденної виплати, як в інших водіїв, — каже пан Володимир. — Гроші платять двічі на місяць — аванс і зарплату. Сума залежить від виїздів і від з’їздів, тобто простою. Мінімальна зарплата в нас — 6 — 7 тисяч гривень”.
Водії у цьому АТП здають усю денну виручку повністю, на довгих маршрутах це може бути 3,5 — 4 тисячі гривень.
“Власники автобусів встановлюють відеокамери, підраховують кількість людей, яких протягом дня перевозять водії, те, скільки з них сплачують за проїзд, скільки пільговиків, — пояснює пан Володимир. — Системи GPRS усе фіксують — де їдемо, з якою швидкістю, де зупиняємось. Ми постійно під контролем.
Нерідко керівники самі їздять в автобусі біля водія протягом дня або й трьох днів — збирають гроші з пасажирів, щоби знати реальну виручку. Пан Володимир каже, що влітку їздити легше, бо менший потік пасажирів — зокрема, немає студентів, школярів, але й виручка менша.
Тоді план зменшують приблизно на 15 — 20%. А найскладніше працювати взимку, коли сильні морози, сльота, ожеледиця.
На співбесіді питали про досвід, чи не потрапляв у ДТП, про стан здоров’я і чи готовий дотримуватися дрес-коду.
ЯК Я ВЛАШТУВАВСЯ НА ЦЮ РОБОТУ?
“Раніше працював водієм на приватній фірмі, та вирішив шукати кращого заробітку, — каже пан Володимир. — Побачив оголошення про те, що набирають водіїв великих автобусів. На співбесіді питали про досвід, чи не потрапляв у ДТП, про стан здоров’я і чи готовий дотримуватися дрес-коду”.
“НАЙВАЖЧЕ — ІЗ ПАСАЖИРАМИ”
Павло Скорик працює водієм тролейбуса вже п’ять років.
“Робота хороша, мені подобається, — розповідає. — Графік підходить. Чотири дні в першу зміну (наприклад, із 5-ї ранку до 14-ї), потім один вихідний і далі — чотири в другу (приміром, із 14-ї до 22-ї). Але не більше як вісім годин на день!
На роботу (в першу зміну) й з роботи (після другої) довозять.
Щодо зарплати, то з нею трохи дурять. Обіцяли 15 тисяч гривень, але навіть я, водій першого класу, не маю стільки. А початківець, якщо буде добре працювати, матиме 8 тисяч після оподаткування”.
Питаю, що найважче у ційроботі. “Мати справу з пасажирами, які не завжди ввічливі, — зітхає Павло. — А
ще було би краще працювати, якби тролейбуси вчасно ремонтували. Адже за простій ніхто не платить”.
ЯК Я ВЛАШТУВАВСЯ НА ЦЮ РОБОТУ?
“Мене сюди скерували з біржі праці, — каже Павло. — Спершу довелось закінчити піврічні курси, які оплачувало місто, а тоді влаштувався на посаду водія”.
Читайте також про те, як працює монетизація пільг
