Учені Массачусетського технологічного інституту проаналізували близько 126 тисяч повідомлень в одній із соцмереж з 2006-го по 2017 рік. І виявили, що недостовірну інформацію реальні користувачі поширювали на 70% частіше, ніж перевірену. Передусім це стосувалося новин про політику, стихійні лиха, фінанси, науку.
Голова комітету Палати громад британського парламенту з культури, преси та спорту зауважив, що фейки в соцмережах витісняють справжні новини.
Про те, як маніпулюють нашими думками у соціальних мережах, а відтак — і діями в реальному житті, розмовляємо з Оленою Чурановою, експерткою Інституту масової інформації, Вікторією Романюк, заступницею головного редактора StopFake.org, та Олександром Чекмишевим, медіаекспертом, доктором наук із соціальних комунікацій.
— Якими бувають фейки та чому вони заполонили соцмережі?
О. Чуранова:
— Фейкові новини — неправдива інформація. Часом люди їх поширюють лише тому, що неправильно щось зрозуміли. Це як у грі “зіпсований телефон”. Інший рівень фейків — дезінформація, коли неправда поширюється цілеспрямовано, з конкретною метою, щоби скомпрометувати образ країни, політика, посіяти паніку, призвести до ескалації конфлікту. Це вже елементи інформаційної війни.
О. Чекмишев:
— Фейки поширюють, наприклад, аби запустити інформацію, яка може зашкодити якійсь компанії, призвести до того, що впадуть її акції.
Згадайте, як восени минулого року акціонери Tesla подали на голову ради директорів компанії Ілона Маска до суду та відсудили у нього 20 мільйонів доларів. Причиною став його пост у Twitter про те, що він планує викупити акції компанії й перевести Tesla у приватну власність. Потім довкола цієї історії розгорнули фейкову кампанію, що завдала Tesla чималих фінансових збитків.
— Як саме маніпулюють свідомістю людей у соціальних мережах?
— Якщо згадати події п’ятирічної давності (Революцію Гідності, початок війни на Донбасі), то багато моїх колег з інших країн зауважили: у соцмережах частіше стала з’являтися українська тема. Шаблони про “фашистів”, “бандерівців”. Причому в низці випадків використовувалися складні моменти в історії народів — для створення певних асоціативних паралелей. Скажімо, якщо йшлося про Польщу, то згадували Волинь.
Дослідники стверджують: людина набагато краще сприймає історію не в буквальному сенсі (точні дати, переліки певних ситуацій та подій), а як міфологему, третю реальність. На цьому і базується ефект, коли модель неправдивої інформації підсилюється тим, що використовують асоціації, що зроджують у людини болючі спогади.
О. Чуранова:
— Лише наша організація минулого року спростувала понад тисячу фейків в українському сегменті соцмереж.
— Як спинити цей потік фейкових новин у соцмережах? Як відрізнити правдиві від брехливих?
В. Романюк:
— Багато країн уже замислилися, яким чином можна захистити себе від фейків. У Франції працюють над законопроектом, що передбачає штрафи в розмірі від 15 до 100 тисяч євро за поширення неправдивої інформації в інтернеті. У жовтні 2017 року в Німеччині набув чинності так званий закон про Facebook, його основна мета — боротьба з мовою ворожнечі та поширенням фейків.
Для України питання законодавчого регулювання неправдивих повідомлень у соцмережах також актуальне.
О. Чуранова:
— Нині у соціальних мережах — багато маніпулятивних новин, напівправди, де реальні цитати, факти змішані із брехнею, перекручуванням. Моя порада така: якщо новина викликає у вас дуже сильну емоцію, подумайте, чи нема там маніпуляції.
Радимо прочитати текст про те, як Державне управління справами щомісяця переказує колосальні суми за троянди та хризантеми фірмі, в якої ми не змогли купити жодної квітки.
