23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Про його історію та сьогодення говоримо з Андрієм Гречилом, істориком, головою Українського геральдичного товариства, та Василем Паращаком, адвокатом.
— Золотий лев на блакитному фоні, який спинається на скелю, з’явився на печатках Галицько-Волинської держави на початку XIV століття, — каже "Експресу" Андрій Гречило. — Саме ці кольори вирішили взяти і для національного прапора у середині ХІХ століття.
У 1848 році, у період так званої Весни народів, у Габсбурзькій імперії розвинулися національно-визвольні рухи. У Львові утворилася Головна Руська Рада, що об’єднала українську інтелігенцію та духовенство. До них зі Станіславова (сучасного Івано-Франківська) надійшов лист: мовляв, хочемо тут створити відділ Руської Ради, просимо повідомити, який є руський знак та руські “краски”. У Раді створили комісію, й вона дійшла думки, що за знак руської землі можна взяти символ колишньої Галицько-Волинської держави — золотого лева, а руськими “красками” може бути синій та жовтий кольори.
25 червня 1848 року у Львові на Ратуші вперше вивісили такий стяг. А далі його підхопили і в Наддніпрянській Україні, що розвивала українську ідентичність.
Остаточне утвердження синьо-жовтої колористики відбулося у 1918 році за часів УНР, після підписання закону про прапор у військовому флоті. Саме такі кольори прописали й у проекті Конституції УНР.
У ЗУНР законом було затверджено синьо-жовтий стяг та герб — золотий лев на синьому тлі.
— Чи є історичні підстави дискутувати стосовно кольорів прапора та їх розташування?
— У Наддніпрянщині використовували прапор зі смугою блакитного відтінку, а в Галичині — синього. У газетах велися дискусії, що влітку блакитний вицвітає від сонця та перетворюється на сірий, тому варто робити прапор більше синім.
Суперечки щодо розташування кольорів — жовтий знизу чи згори — почалися у міжвоєнний період. Львівський дослідник Тодей Скотинський написав кілька публікацій, що прапор затверджений неправильно — варто зробити жовте вгорі, а синє — знизу. Коли ОУН розділилася, то мельниківці використовували жовто-синій стяг, а бандерівці (що орієнтувались на державну цілісність) — синьо-жовтий.
Твердження, нібито наш прапор не відповідає “геральдичним правилам”, — нісенітниця. Немає геральдичних правил, які би врегульовували цей процес. Вважаю, такі теми використовують з українофобською метою — щоби ми почали сперечатися. Такі рухи були активно помітні у 2010 — 2012 роках. Окрім того, ця тема знову визріла під час Революції Гідності у 2014 році, коли провокатори бігали з прапорами, де жовтий колір угорі, а синій — знизу. Але це не має сенсу.
— Чи використовують у світі прапори, подібні до українського?
— Жоден державний прапор не має такого вигляду, як український. Схожими є деякі міські територіальні прапори, наприклад, землі Нижня Австрія, голландських провінцій Гелдерланд та Лімбург, Канарських островів, ряду німецьких містечок, міста Вінніпега, яке називають “столицею українців Канади”. До слова, у час затвердження цього прапора мером Вінніпега був канадець українського походження Степан Дзюба.
— Під час акцій протесту нерідко державний прапор підпалюють, нищать. Як за це можуть покарати?
— Відповідно до ч. 1. ст. 338 КК України, публічна наруга над державним прапором, як і над гербом та гімном, карається штрафом до 850 гривень або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років, — каже Василь Паращак. — Аналізуючи вироки суду у кримінальних провадженнях за ст. 338 ККУ, скажу, що здебільшого наругою вважають публічне спалення прапора, топтання ногами, фізичне пошкодження, зривання з будівель. А от недбале ставлення не вважається наругою. Хоча, вважаю, слід було би встановити відповідальність за вивішування подертого стяга, невідповідних кольорів чи розміру (за законом, співвідношення сторін має бути 2:3).
Читайте також авторський текст Андрія Любки про незалежність.
