...Село Сопів, Івано-Франківщина. У центрі — велична церква Покрови Пресвятої Богородиці. На подвір’ї мене зустрічає отець Олег Ткачук. Розповідає, що у цьому храмі служив з 1936-го по 1946 рік отець Іван Грабовецький, дядько майбутнього Патріарха. І саме тут 10-річний Любомир Гузар заявив йому: “Я хочу служити Богові!”
“Їмость Анна була рідною сестрою матері Любомира Гузара Ростислави, — розповідає "Експресу" отець Олег. — Любомир та його старша сестра Марта два роки поспіль, у 1942-му і 1943-му, літували в тітки у селі”.
Жили діти Гузарів на плебанії неподалік церкви. Тепер тут триває ремонт.
Любомир та Марта бавилися із дітьми, бігали на річку, багато читали. Дядько навчив племінника плавати, ловити рибу і раків. Також брат із сестрою щодня ходили до церкви.
“Любомирові дуже подобалося у затишному сільському храмі, він був зачарований співом церковного хору, молитвами та вірою сопівців, — мовить отець Ткачук. — Якось він сказав дядькові, що хоче бути з Богом та служити Йому”.
У 1944 році Гузари виїхали в Австрію, Любомир навчався в українській гімназії Зальцбурга. Сопівська родина залишилася в Україні та зазнала переслідувань від радянської влади. У великодній вівторок 1946 року перед вечірньою службою Івана Грабовецького заарештували. Згодом засудили на 10 років таборів. Дружина і доньки переїхали до Коломиї та дочекалися його. Лідія працювала лікарем, а Романія — продавчинею. Нині вони уже у кращих світах.
Через поважний вік та погане здоров’я Любомир Гузар не зміг приїхати до Сопова, хоча дуже хотів. Патріарх написав послання до жителів села, яке увіковічили на таблиці, що на церкві. Також на храмі є пам’ятна таблиця на честь отця Івана Грабовецького.
Фото автора
