“Експрес” отримує дуже багато листів із запитаннями на релігійну тематику. Тому ми запровадили нову рубрику, де разом із представниками різних Церков обговорюватимемо найбільш дискусійні з них. Пишіть нам — і, можливо, саме ваш лист стане темою для обговорення в наступних номерах.
Назагал християнські Церкви постійно закликають до миру і засуджують насильство. Водночас Православна та Католицька церкви підтримують ідею справедливої війни. А от протестантські — цілковито дотримуються засад пацифізму та антимілітаризму.
Про війну і християнство дискутують представники різних Церков: митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан (Яременко) (ПЦУ); протоієрей Ігор Яців (УГКЦ), отець Петро Балог (РКЦ); Володимир Салайдяк, представник Церкви християн віри євангельської (ХВЄ) України.
ВІЙНА: ГРІХ ЧИ НІ?
о. Петро (РКЦ):
— У Катехизмі Католицької церкви в розділі, який обговорює заповідь “Не вбивай”, ідеться про те, що варто уникати воєн. Але після того, як будуть вичерпані всі можливості мирного врегулювання конфлікту, країна має право на законний захист.
митр. Іоан (ПЦУ):
— Православна церква вчить, що з початком воєнних дій треба захищатись, зупиняти ворога. Бо не робити цього означає порушувати доручення Божі — населяти свою землю, володіти нею та перетворювати на рай.
В. Салайдяк (ХВЄ):
— Війна — прояв насильства. Тому це нехристиянське, аморальне явище.
— Яку війну Церква вважає справедливою?
прот. Ігор (УГКЦ):
— Справедливою називають оборонну війну. Церква вважає її виправданою, бо кожен з нас має право, а щодо ближніх — ще й обов’язок боронитися від загарбників. Хоча, звісно, війна в будь-якому разі — наслідок гріха.
В. Салайдяк (ХВЄ):
— Звісно, агресія окупанта завдає набагато більше зла, ніж визвольна боротьба. Але в будь-якому разі з обох боків є люди, які змушені вбивати і яким загрожує смерть.
о. Петро (РКЦ):
— Є чотири визначення у Катехизмі умов, коли війна може називатися справедливою.
Якщо шкода, якої нації чи спільноті націй завдав агресор, тривала, важка і безперечна; якщо інші засоби, покликані покласти цьому край, виявилися неможливими або марними. Має також бути стратегія, яка дає шанси на перемогу. А використання зброї не повинне спричиняти лихо і безладдя більше, ніж те, яке належить усунути. До слова, святий Іван Павло ІІ засудив хрестові походи і назвав їх “гріхом Церкви”, за який перепросив увесь світ у 2000 році.
У Компендіумі соціальної доктрини Церкви наголошується, що головне завдання армії — захист миру. Моральне вчення Церкви у жодному разі не допускає можливості чинити зло задля благих намірів. Але слід відкидати й наївний пацифізм, який вважає будь-який опір, будь-який захист неморальним. Такий пацифізм, за словами папи Павла VI, “вбиває у душах розуміння справедливості, обов’язку і жертовності”. Звісно, можна пригадати слова Христа з Нагірної проповіді про те, що маємо підставляти другу щоку і любити ворогів. Та якби Нагірна проповідь суперечила військовій справі, то Христос, зустрічаючи воїнів, сказав би їм про це. Річ у тім, що застосування сили не завжди тотожне чиненню зла. Тому в Катехизмі йдеться про те, що за деяких умов справедлива війна, тобто справедливий захист за допомогою військової сили, можлива.
митр. Іоан (ПЦУ):
— Православна церква благословляє лише визвольну війну. Під час неї, хоч і вбивають, роблять це для припинення зла, яке не можна зупинити іншими способами. Зрештою, багатьом відома історія про бунт Денниці (наймогутнішого ангела) на небесах. Це перший приклад сепаратизму. Тоді архангел Михаїл очолив ангельське воїнство, яке виступило проти бунтарів. Коли ж ми промовляємо Господню молитву (“Отче наш”), то беремо на себе відповідальність робити так, як ангели зробили на небесах, — захищати те, що нам Богом дане.
Але в будь-якому разі з обох боків є люди, які змушені вбивати і яким загрожує смерть.
ЩО В РУКАХ — БІБЛІЯ ЧИ АВТОМАТ?
— Чи священнослужителі можуть брати участь у війні?
В. Салайдяк (ХВЄ):
— Cлужителі Церкви не мають брати участь у збройній боротьбі. Завдання служителя під час війни — молитися за державу, за мир та за збереження життя військових і цивільних. Також служителі повинні вчити військових молитися і допомагати постраждалим, якщо самі перебувають у зоні воєнних дій.
о. Петро (РКЦ):
— Колись, вирушаючи в подорож, навіть святий Домінік брав зі собою холодну зброю для захисту. У Середньовіччі це було звичною справою — на дорогах було багато розбійників. Та варто пам’ятати, що зброя дає право на захист, а не на вбивство.
митр. Іоан (ПЦУ):
— Під час воєн завжди були священники, які виконували морально-душпастирську працю — напоумлювали та втішали воїнів.
Православні військові капелани не можуть брати участь у бойових діях, але мають володіти всіма видами зброї, які є в їхніх підрозділах. А в разі небезпеки, у якій може опинитися весь підрозділ, дії капелана покладено на розсуд його совісті.
прот. Ігор (УГКЦ):
— Військові капелани УГКЦ не можуть брати до рук зброю та йти воювати. Вони воїни духовні. Завдання капеланів — дбати про духовне здоров’я військових, аби ті в нелюдських обставинах залишалися християнами. А також їх вчать надавати першу медичну допомогу.
ОБОВ’ЯЗКОВА СЛУЖБА В АРМІЇ: ЗА ЧИ ПРОТИ?
митр. Іоан (ПЦУ):
— Серед православних немає тих, хто б відмовлявся служити у війську саме через конфесійну належність. Та чоловіків, які мають священничий чи дияконський сан, звільнено від військової служби. Адже вони не можуть бути військовозобов’язаними і в майбутньому, наприклад, вбивати людей, а потім звершувати Божественну Літургію із безкровною жертвою.
Таке правило встановлено за біблійною аналогією. Цар Давид, який завоював місто Єрусалим і зробив його столицею царства єврейського, хотів збудувати храм, та Го- сподь сказав: “Ти не збудуєш храму, тому що багато часу воював і пролив багато крові; збудує його син твій, який буде царем після тебе”.
В. Салайдяк (ХВЄ):
— Божа заповідь закликає: “Не вбивай”. Тому стверджуємо, що християнин має право на переконання: брати участь у воєнних діях зі зброєю в руках є неприйнятним і недопустимим для його совісті.
Зрештою, в Україні й у багатьох цивілізованих країнах світу ухвалено закон про альтернативну службу. Також 35 стаття Конституції України говорить про альтернативну службу, якщо релігійні переконання суперечать виконанню військового обов’язку.
Але ті, хто відмовляється від використання зброї, також можуть в армії бути корисними своєю чесною працею.
прот. Ігор (УГКЦ):
— Військовий обов’язок — це те, що має виконувати кожен громадянин. Іти на строкову службу потрібно, щоб навчитись боронити свою країну.
ОСВЯЧЕННЯ ЗБРОЇ — ПРОГРІШЕННЯ ЧИ ЦЕРКОВНИЙ ЧИН?
В. Салайдяк (ХВЄ):
— Ритуал окроплення зброї та техніки водою не є біблійною практикою. У Божому Слові взагалі не згадується про святу воду. Цю практику взято з язичництва, з неї нема користі ні для війська, ні для техніки, ні для перемоги.
митр. Іоан (ПЦУ):
— Є древній чин освячення зброї та бойового прапора. Його текст можна знайти у Требнику Петра Могили (XVІІ ст.). Та таке, як у Росії, де освячують ракети, ще й покровителькою цієї зброї оголошують святу Варвару, у нас не практикується.
Є древній чин освячення зброї та бойового прапора.
прот. Ігор (УГКЦ):
— Греко-католицьке духовенство не може освячувати знаряддя вбивства. Якщо цей чин освячення хтось здійснює, то це не означає, що Бог поспішить допомагати. Бог не благословляє знаряддя вбивства, бо це суперечить Його природі. Він творець життя, а не смерті.
“БОГ НА БОЦІ ПРАВДИ”
— То на чиєму боці Господь у війні?
митр. Іоан (ПЦУ):
— Бог на боці тих, за ким правда. Ті ж, хто веде загарбницьку війну, хай хоч лоба розіб’ють: що б вони не окроплювали святою водою, ніщо їм не допоможе.
В. Салайдяк (ХВЄ):
— Творець — завжди на боці праведного народу, який зберігає його заповіді. Бог, звісно, проти війни. Але через гріховність і моральний занепад народів війни тривають. Наше завдання — вберегти Україну від морального занепаду. І саме це запорука перемоги.
прот. Ігор (УГКЦ):
— У німецькому військубув девіз: “Gott mit uns” — “З нами Бог”. Ці слова були на гербі Німецької імперії. Їх вибивали на пряжці ременя військових. Та це не означає, що Господь справді благословляв цих воїнів. Німці програли дві світові війни і зазнали величезних втрат. Тому, хто чинить гріх, Бог не допомагатиме.
Читайте також про те, скільки українських воїнів загинуло за час перемир'я
