...До Яремча поспішають гості з усієї України та з-за кордону. Вирушаю сюди і я. Ох, як же пахне тут! Містом шириться дим від смаженини, аромати грибів, бринзи, вуджених ковбас, домашніх наливок... А яке тут різнобарв’я вишиванок, герданів, гуцульських капелюхів! Вухо тішить соковита гуцульська говірка, яку можна слухати годинами.
“Слава Йсу! Єк днювали, Василинко?” — питає з усмішкою чоловік років 60-ти поважну миловиду пані в карпатському вбранні. “Миром, Иванку, ади на свєто приїхала, мо’ бринзу спродаю”, — каже жінка, поправляючи старовинний вовняний кептар. Дивуюся, як можна у 30-градусну спеку таку теплу одежу носити. Але, здається, горянам сонце не докучає.
СКУШТУЄТЕ ГРИБНУ ЮШКУ?
Прямую на площу Свободи, де задармо частують грибною юшкою. У кожного господаря та господині юшка інша на смак. Та багато цієї страви не з’їси — ну дуже ситна. За словами Наталії Шемрай-Макарук, 53-річної яремчанської господині, грибна юшка у карпатських містах і селах — не делікатес, а буденна страва, яку готують століттями.
Жінка каже, що найкраще варити її на відкритому вогні в чавунному казані. На 10 літрів юшки потрібно 1 — 1,5 кілограма сушених білих грибів. Попередньо їх треба 2 години вимочувати, два рази вимити та нарізати великими шматками. Коли гриби закиплять, у юшку додають 700 грамів порізаної на соломку моркви, дві великі попередньо обсмажені цибулини, сіль, лавровий листок, перець горошком, дрібно покришену зелень петрушки, кріп — до смаку. Їдять юшку з підсушеними і натертими часником грінками або налисниками зі зелениною та м’ясом.
“Додають у юшку й домашню локшину, квасолю, картоплю, сметану або вершки, — мовить Павло Дарчук із села Воскресінці. — Та я вважаю, що тоді це вже не юшка, а грибний суп”.
ЮХ-ХА-ХА!
Після ситного та смачного частування поспішаю на унікальне видовище: перший в Україні гуцульський карнавал. Розпочинають дійство музиканти з місцевого етно-рок гурту, хлопці співають коломийку, грають на трембітах. За ними їдуть кінні вози та машини.
“Тр-р-р-р-р-ха, юх-ха-ха, тр-р-р-рр-ха, юх-ха-ха”, — виспівують гуцули, втинають скрипки, виграють цимбали. Веселять людей карнавальні персонажі — гуцул із гуцулкою у масках із пап’є-маше. Господині на ходу частують гуцульськими стравами, припрошують наливок зі справжньою заспиртованою змією скуштувати!
Далі їде карнавальна чудасія: на старенькому велосипеді сидить молодик, крутить педалі. Таке враження, що за мить роверист-гуцул здійметься в небо. Дивовижу сконструював 75-річний майстер-самоук Степан Бойчук. А ще в доробку талановитого горянина — дерев’яний велосипед, який також можна побачити в карнавальній процесії.
Найбільша група учасників дійства — 350 осіб — прийшли з дитячого спецсанаторію “Прикарпатський”. “У нас оздоровлюються діти з усієї України, ми вирішили залучити їх до карнавалу, — розповідає Роман Мельник, головний лікар санаторію. — Кілька тижнів вчили гуцульських пісень, розповідали про карпатську культуру, вівчарський побут. Очолюють ходу вершники на конях-гуцуликах, за ними — старші хлопці, грають на гуцульських інструментах. Далі йдуть наймолодші діти, переодягнені в овечок, за ними — переодягнені в пастухів, опришків хлопці та дівчата у стилізованих гуцульських костюмах. Усі танцюють та співають коломийки”.
До слова, саме цю групу назвали переможцями дійства. Діти і колектив санаторію отримали приз від міської влади. За отримані кошти будуть навчати наступних відпочивальників гуцульської культури.
Читайте також текст про те, де живе голова скандального столичного суду.
