“Тату, прошу, не віддавай мого велосипеда!” — ридає хлопчик. “Не плач, будь мужиком!” — буркає батько і штовхає двері ломбарду. За декілька хвилин виходить із тисячею гривень у кишені.
Чоловік уклав договір, за яким має два тижні на те, щоби повернути велосипед. Для цього повинен віддати ломбарду 1000 гривень і ще по 0,4% (чотири гривні) за кожен день користування коштами. Якщо ж за два тижні не поверне боргу — його син уже не побачить двоколісного.
В іншому ломбарді поважна жінка обурюється, бо працівник укотре взяв у її чоловіка-пияка золотий ланцюжок.
“Це подарунок нашій доньці на хрестини, — плаче пані. — Він украв його, щоби купити горілки. Прошу, благаю — не обслуговуйте його”. Жінка виймає із сумки договір, який знайшла у кишені свого п’яного чоловіка, віддає гроші. Та працівник ломбарду їх не приймає: “Я маю право віддавати речі лише тому, з ким уклав угоду”.
Сивий чоловік дорікає, що у його алкозалежного сина в ломбарді прийняли монітор комп’ютера. Касир зітхає: “У мене немає вибору. Я не можу відмовитися прийняти річ”. Розповідає: алкозалежні часто телефонують на гарячі лінії зі скаргами, що їх не обслужили. За таке звільняють, не слухаючи виправдань.
“Десь 80% наших клієнтів — алкоголіки, наркомани та безпритульні, що не повертають позики і втрачають свої речі, — каже Олег, касир ломбарду. — Також приходять пенсіонери. Учора літній чоловік приніс каблучку з червоним рубіном, яку зберігав понад 50 років. Інший дідусь залишив аж три сотні виробів зі срібла: каблучки, хрестики, сережки... Ломбард запропонував за них 1800 гривень — по десять за грам...”
У ломбардах можна зустріти і заможних людей, що приходять по короткотермінову позику. Наприклад, розповідає Олег, один бізнесмен регулярно заставляє ноутбук та екшн-камеру. Бере 15 тисяч гривень на оплату податків, а наприкінці місяця повертає.
Приносять до ломбардів і крадені речі. Найчастіше ті, які цуплять у маршрутках чи на будівництві: мобільні телефони, плеєри, навушники, перфоратори, плиткорізи...
“Ми оглядаємо річ, знаходимо аналогічну на сайтах оголошень. Й озвучуємо клієнтові суму, на 30% нижчу, ніж та, за яку продають техніку в інтернеті, — каже Михайло, касир ломбарду. — Деякі хлопці по 2 — 3 рази приходять, навіть не приховують, що вони крадії”.
У ломбардах знають в обличчя всіх таких “профі”, зберігають копії їхніх паспортів. Але правоохоронцям не здають.
“Якщо до нас приходить запит із поліції із проханням надати інформацію про те, які саме речі за останні півроку здавав нам умовний підозрюваний Юрченко Юрій Юрійович, то ми телефонуємо йому і питаємо: “Юро, у тебе все добре?” — розповідає касир Михайло. — Якщо у нього все окей, то надаємо правоохоронцям неправдиву інформацію, покриваючи крадія. Якщо ж його упіймали, то за 21 день, який маємо на відповідь поліції, встигаємо продати товар. А потім підтверджуємо, що річ справді була у нас, але ми її продали”.
Приймають тут навіть заблоковані смартфони. Але пропонують злодієві набагато меншу суму, адже телефон будуть продавати, розібравши на деталі. Терміни застави різні — від 5 хвилин і до 45 днів, плюс пільговий період — від одного до шести днів. Якщо за цей час власник товару не з’явився, річ стає власністю ломбарду. Її виставляють на продаж. Так, в одному з ломбардів я налічив понад 600 одиниць різної техніки: телевізори, холодильники, пральні машини, кавоварки...
“Товар часто мандрує, — каже касир Михайло. — Якщо ми прийняли річ у Києві, то продаємо його у Тернополі чи в Хмельницькому, щоби власники не впізнавали крадених речей і не писали заяв у поліцію”.
Радимо прочитати про українського школяра, який розробив дуже потрібний пристрій для незрячих
