Нещодавно у Міністерстві культури запропонували провести аудит творчих спілок України. Прозвучала пропозиція на зустрічі представників тих-таки спілок із членами парламентського Комітету з питань інформаційної та гуманітарної політики. І вона, якщо вірити змісту навіть короткого інформаційного повідомлення, неабияк стривожила, а то й налякала спілчан.
Що ж саме може підлягати аудиту в спілках? Найперше — належне їм нерухоме майно, яке можна, за чутками, продати за різними схемами й роздерибанити отримані кошти. Самі спілчани на згаданій зустрічі, до слова, найчастіше говорили про те, що їм мало грошей і що потрібно дати їм землю безплатно.
Тож, грубо кажучи, більше нічим українські творчі спілки не цінні. Інших смислів, окрім прохань залишити на їхньому балансі землю й забудови на тій землі, керівництво творчих спілок переважно не продукує. Хоча мало б бути навпаки: творчий розвиток, нові креативні проекти, ініціативи та їх реалізація — на першому місці.
Інших смислів, окрім прохань залишити на їхньому балансі землю й забудови на тій землі, керівництво творчих спілок переважно не продукує.
Відкритим залишається і питання власне ефективності роботи творчих спілок, яких в Україні майже пів сотні. Звичайно, на першу ж вимогу вони готові показати плани своїх заходів, долучити фотозвіти й навіть відео. Але у відповідь можна продемонструвати датований січнем 2021 року звіт, підготований експертом ЄС із програми розвитку ООН з парламентської реформи. У тексті звіту йдеться: в очах українського суспільства творчі спілки не є позитивним явищем. Простіше й коротше кажучи, вони дармоїди. Нічого не роблять, тримаються за бюджетні кошти, морально застарілі.
Особисто мене Спілка письменників як ймовірного її учасника не приваблювала ніколи. Вона і все, що робилося (точніше — не робилося) в ній, не видавалося, не видається й навряд чи видаватиметься чимось живим, придатним до розвитку. Та й переважна більшість членів творчих спілок — люди аж ніяк не молоді. Втім, з огляду на низьку ефективність діяльності цих організацій, брак перспектив для реалізації та згадану моральну застарілість спілок у цьому дивного нічого нема.
Сьогодні молоді активні українці мають значно більше можливостей реалізувати себе як творчі одиниці. Це раніше спілки надавали своїм членам купу пільг та привілеїв. Тепер для того, аби кимось стати й прозвучати, до жодної спілки вступати не треба. До всього, дуже мало чинних спілчан є для молодих митців хоч якимись авторитетами. А самі спілки мають сталий імідж радянського пережитку: структур, які вимагають державне фінансування, натомість нічого не роблять для професійного розвитку.
Тож перспектива аудиту тривожить спілчанське начальство і через нульовий результат їхньої саме творчої діяльності. Подібний висновок може стати підставою, щоб скоротити фінансування чи — взагалі припинити. Разом із цим зникатимуть творчі спілки. Думаю, їх зникнення мало хто зі сучасних активних творчих людей помітить.
ДО РЕЧІ
На культурно-мистецькі заходи національних творчих спілок та Всеукраїнського товариства “Просвіта” у бюджеті України цьогоріч закладено 24 мільйони 684 тисячі 200 гривень.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
