Головними досягненнями нової влади сьогодні вважаються два групові обміни. Хоч вони, як ви пам'ятаєте, залишали дивний, не завжди виразно позитивний, післясмак. Вбивці, терористи, садисти і свідок рукотворної катастрофи малайзійського боїнгу Цемах вирушили на свободу, непокараними справедливо. Вирушили на територію, де вбивства громадян України, Нідерландів та інших країн не вважаються злочинами. В обмін ми отримали своїх громадян, несправедливо покараних за злочини, яких вони не скоювали.
Так, свобода наших громадян — насамперед. Неважливо, що участь їх в обміні змусила українську владу начебто визнати їхню провину. Бо навіть формула “всіх на всіх”, яка ніколи не реалізовувалась, змушує думати про якийсь “рівний”, “чесний” обмін.
А якщо глянути на процедуру обміну простіше, з точки зору далекого середньовіччя, то ми справді врятували своїх з невільничого ринку дикунів, що живуть за іншими, не цивілізованими правилами і принципами. І цей ринок від цього акту порятунку не зник і не вичерпався. Він довів свою користь “рабовласникам”.
Після другого обміну в українському суспільстві почулися голоси і про захоплених кримськотатарських громадян. Влада пообіцяла, що в третьому обміні обов'язково вони будуть. Що, звичайно, логічно! Пані Денісова навіть навела цифру — 86! І список цих 86-ти передали чи показали кримсько-татарській політичній діаспорі в Києві. І тут, як грім серед ясного неба з’явилась заява Мустафи Джемілєва про те, що не всі кримські татари погодяться, щоби їх міняли на бандитів. Питання честі для кримських татар — не єдина причина тричі обмірковувати свою участь в списку на обмін навіть не зважаючи на те, що Росія ще не підтвердила свою готовність звільняти їх. Є ще одна причина.
Якщо сприймати заборону на в'їзд до Криму Рефату Чубарову, Мустафі Джемілєву і багатьом іншим кримським татарам, як “м'яку” депортацію (вибачте мене за слово “м'яку”), то обмін, тобто відправка засуджених, захоплених, викрадених зі своїх сімей кримських татар в Україну — це вже схоже на жорстку депортацію. Ясна річ, що повернутися в Крим до своїх родин їм не дадуть! Це в свою чергу означає, що дружини і діти рано чи пізно переїдуть до своїх чоловіків, які осядуть як вигнанці на материковій, вільній частині Україні, або ж їхні батьки, дружини і діти будуть їздити на побачення з ними, як до в'язниці, на українську територію. При цьому навряд чи Кремль і ФСБ змінить свою політику щодо нелояльних окупантам кримських татар в самому Криму. Будуть нові арешти, нові тюремні терміни, нові обшуки і репресії. Якщо виходити з логіки нинішніх обмінів, то Україна обмінами за участю кримських татар сприятиме депортації найбільш активної їх частини з окупованого півострова.
Ви мені можете заперечити, сказати, що просто я — проти звільнення незаконно посаджених у в'язницю громадян України. Тож дозвольте вам більш чітко викласти свою думку: так, ми повинні боротися за їхнє звільнення і за припинення репресій, але ми повинні разом з усім цивілізованим світом боротися і за їхні права там, де вони живуть! Україна може проводити обмін, при якому звільненим кримським татарам, російська влада гарантує недоторканність і право на безперешкодне повернення додому. Звичайно, якщо вони цього хочуть! Російська влада, яка всучила кримським татарам свої паспорти, щоб обходитися з ними так само, як з іншими своїми незадоволеними громадянами, повинна припинити репресії за національною ознакою і за політичними мотивами. Водночас звільнені через обмін кримські татари повинні мати гарантію, що вони зможуть в будь-який момент покинути територію півострова і переїхати на материкову Україну.
Такі умови обміну не дадуть російській владі увійти в азарт від можливості позбутися активної частини кримсько-татарського народу за допомогою неочевидних, але абсолютно ясно зрозумілих "обмінних депортацій".
Звичайно, Росія може і взагалі відмовитися від звільнення кримських татар, адже вона їм роздала паспорти РФ, без яких вони б не змогли залишитися на окупованому і анексованому півострові. Прецедентів видачі Росією іншім державам власних громадян ще не було і якщо цей обмін відбудеться, то це буде перша така ситуація.
Як би не розвивалася історія з третім обміном, Україна зобов'язана боротися за права кожного свого громадянина. І в тому, що кримські татари вважають себе перш за все громадянами України, ні в кого не повинно виникати сумнівів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.