Мотиваційна література — це книжки, де радять, наприклад, як розслабитися й діставати задоволення від життя. Або ж — як витончено забити на все. Чи — як замість п’яти днів на тиждень працювати три й при цьому заробляти більше. А ще — як безболісно розірвати токсичні стосунки, полюбити себе, освоїти новий фах за місяць, вивчити іноземну мову за пів року, підібрати колектив позитивних людей. Утім мене така література відштовхує. Зараз поясню чому.
Мотиваційна література прийшла в Україну ще до Майдану. Проте в лідери читацького попиту й книжкового ринку вийшла незабаром після перемоги Революції Гідності та з початком російської агресії.
Тектонічні зміни в нашому суспільстві позначилися на активних громадянах. Чимало українців відчули себе відповідальними за власне життя й власний вибір. А ці відчуття народжують потреби особистісного зростання. І ось у рекламах книжок вам пропонують прочитати такі поради, дізнатись про чужий успішний досвід.
У певний час і я не встояв, піддався загальним трендам й теж почав купувати та читати мотиваційну літературу. І довго не наважувався зізнатися собі, що намарно витрачаю на ці книжки не так гроші, як час. Адже звичка чесно прочитувати все, за що взявся, бере своє. Але всякий раз, почавши знайомитися з черговим порадником, як змінити себе й стати багатим, уже після трьох десятків сторінок позіхав.
Виявляється, у цих книжках насправді — нічого нового. Усі поради та думки — давно відомі. І я все це знаю. Щобільше — і сам можу писати такі книжки. Навіть поставити на конвеєр й непогано заробляти. Але навіщо?
Мотиваційна література насправді не допомагає нам досягати висоти. Бо перед нами як не крути — чужий досвід. Кожна людина індивідуальна, має особисту життєву історію і, будьмо відверті, здебільшого не може застосувати поради іншого у своїй реальності.
Та й подумаймо: українцям пропонується здебільшого мотиваційна література іноземного авторства. А наприклад, популярний мотиватор Дейл Карнегі писав свої книжки сто років тому. І наводив приклади саме з життя американців, сучасних йому. Відтоді правила життя значно помінялися, бо світ не стоїть на місці. І це зрештою стосується не лише Карнегі. Інші, більш сучасні автори мотиваційних книжок, теж не встигають за рухом світу, який мчить уперед зі шаленою швидкістю. Адже від написання до видання книжки триває цикл приблизно дев’ять місяців. А ще ж потрібен час на її переклад та видання в Україні.
І, умовно кажучи, якщо книжку корисних порад написано до нинішньої пандемії, а видано в її розпалі, зміст уже втрачає актуальність.
До слова, в Україні теж поволі з’являються автори, які вчать на власному прикладі досягати “успішного успіху”. Проте, я переконаний, навіть занурення в близькі нам реалії, нічого читачеві, який теж прагне бути успішним, насправді не дасть — крім хіба спостерігання за проявом нарцисизму автора.
Якби все було так просто і якби поради авторів мотиваційних книжок справді працювали, то значна частина їхніх читачів уже б досягла бажаних вершин. Але так не є. Тож певною мірою ця література ще й оманлива. Ось чому я вирішив для себе — не читати більше таких книжок. Зрештою і до ознайомлення з ними, і під час читання, і опісля я в житті завжди прислухаюсь перш за все до себе. Вважаю, що треба набивати власні гулі й здобувати власні перемоги, а не мріяти про повторення зіркового шляху когось чужого.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
