Стали відомими деталі страшного вбивства, яке росіяни скоїли на початку повномасштабного вторгнення. На Херсонщині росіяни вбили дружину українського військового, а його син дивом вижив.
Злочин РФ: жінку вбили, а її сина катували
Тіло 3-річного хлопчика у будинку, де він жив із мамою, із зашморгом на шиї, знепритомленого виявила його родичка. Жінка підозрює, що окупанти у цей будинок зайшли не випадково, оскільки тато хлопчика воює на фронті ще від 2014 року. "20 червня 2022 року, окупований Херсон. Я отримала повідомлення, що в будинку моєї невістки ламають двері. Зранку я поїхала туди і знайшла її вбитою, закатованою. Поряд була дитина, теж закатована, із зашморгом на шиї. Я зняла зашморг, намагалася його відкачати. У мене вийшло", - розповіла жінка ТСН.
За її словами, маму і дитину страшенно катували. "Дитина бачила, як убивали маму, чула крики й піддалася неодноразовим тортурам, - каже родичка. - Окупанти не зважали навіть на вік дитини. Мама була дуже побита, зґвалтована і з зашморгом на шиї. Дитина бачила, бо дитину теж катували. Хлопчик був дуже сильно побитий, недопалки тушили йому в обличчя, і теж був зашморг на шиї. Йому зараз чотири з половиною, а тоді йому було три рочки…".
Побачивши наслідки трагедії, жінка зателефонувала чоловікові загиблої. "Я зателефонувала йому і кричала йому в трубку про те, що сталося. У нього шок був, звичайно, він кричав там, на тому кінці", - продовжила вона.
Хлопчика вдалося вивезти з окупації
Родичка загиблої розуміла, що залишатися у місті їм не можна, але боялася, що на дитину можуть "полювати", аби добити. Виїжджати теж небезпечно, але все ж вона наважилася, щойно дитина трохи відійшла від тортур. Зізнається, дорога ускладнилася і тим, що у неї діабет важкої форми, доступу до інсуліну в окупації не було, але треба було рятувати дитину. "Ми очікували, доки заживуть на обличчі дитини і на шиї візуальні сліди, щоб нас не ідентифікували. А те, що не встигло зажити, за два з половиною тижні ми маскували. Я не мала говорити, я не мала плакати — я не могла виплакати своє горе. Для мене то була особиста втрата. Ця дівчинка була мені дорога. Вона була мені як донька. І для мене - це особисте горе. Я не мала змоги горювати, на руках була дитина. Я мала триматися".
Як розповіла жінка, з Херсону до Одеси за три дні вони проїхали близько 30 блокопостів. "Одна жінка мені кричала, що "тебе розстріляють на першому ж блокпості". І я їх рахувала, коли ми їхали. Перший — проїхали, на мосту Антонівському, другий, третій, сімнадцятий... Ми доїхали до Васильківки. Ми простояли в черзі, яка була 18 кілометрів. Навіть люди вмирали, там було дуже спекотно. Хворі люди, епілептик помер, жінка лежача після інсульту померла, не витримала... У нас були підробні документи. І на одному з блокпостів, вже після Васильківки, перед сірою зоною нас зупинили. І один іншому каже: "Этих в расход". А інший йому відповів: "Та ні, мені сьогодні досить". А той сказав йому: "А мені нормально". А інший каже: "Та ні, нехай на наступному вже блокпості, хай там порадіють".
Через пережиті жахи дитиною займалися лікарі, зокрема психологи. Жінка каже, що перші місяці після трагедії були нестерпними, але зараз хлопчику краще, ним продовжують займатися фахівці й готують до першого класу.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
