Він знаходився у лікарні, і потребував, зокрема, "хімії". На її оплату було потрібно приблизно 200 тис. грн, після заклику відомих діячів для Степана Хмари зібрали понад півмільйона гривень. На жаль, врятувати дисидента та борця на незалежну Україну не вдалось: його серце зупинилось 21 лютого.
Про смерть Героя повідомила його дружина
"Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми всі робили все, що могли і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними", – написала дружина Роксолана.
Вона додала, що Степан Ількович дуже любив Україну і українців, "рвав свою душу і серце за неї". "І Україна підніметься з попелу, вона Воскресне! Я знаю…" – написала дружина Героя України.
На сторінці політика, дисидента, правозахисника, народного депутата України трьох скликань ще 6 днів тому був допис від імені самого Степана Хмари. "Інформація про мою смерть дещо перебільшена! Я знаходжуся в лікарні, інтенсивно лікуюся і ще думаю немало прожити!" – написав він з іронією.
На жаль, сьогодні на цій сторінці вже з'являються пости зі співчуттям родині Степана Ільковича. Люди пишуть, що "пішла епоха".
Степан Хмара: що відомо про Героя України
Народився Степан Хмара 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин на Львівщині в селянській родині. Навчався у Львівському державному медичному інституті, за освітою – лікар-стоматолог. Працював з 1964 року стоматологом у селищі Гірник Червоноградської міської ради Львівської області.
Брав участь у дисидентському русі, розповсюджував самвидав та іншу заборонену літературу. У 1974 році вийшли його праці "Етноцид українців у СРСР" та "Генеральний погром", а вже наступного року Хмару вперше затримали. Тоді доказів "української націоналістичної діяльності" не знайшли, тож його відпустили.
У 1980 році за політичну та правозахисну діяльність Хмару заарештувало КДБ, звинуватили за статтею "антирадянська пропаганда" та засудили до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборах для політв'язнів № 35, 36 на Уралі. За нескорену позицію, не припинивши дисидентську діяльність, не зламавшись та не зрадивши своїх ідей і там, у таборах відсидів 306 діб карцеру. Як пізніше розповідав сам Степан Ількович, практично постійно він влаштовував голодування в ім'я несправедливо переслідуваного українського народу.
У 1987 році Степан Хмара вийшов на свободу у віці 50 років та повернувся в Україну, де став одним із керівників Української гельсінської спілки. Тричі був обраний народним депутатом Верховної Ради, вів боротьбу за безневинно засуджених українців і політичних в'язнів.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
