Нові дані свідчать про те, що програма ядерної зброї Ізраїлю може бути набагато масштабнішою, ніж вважається. Хоча Ізраїль офіційно не визнає наявність ядерної зброї, дані з відкритих джерел зараз вказують на те, що країна, можливо, має від 200 до 300 ядерних боєголовок, що втричі перевищує загальноприйняту цифру близько 90, пише портал Interesting Engineering.
Збільшення ядерного арсеналу
Аналітики наукового видання зазначають, що оновлені оцінки базуються на новому аналізі запасів плутонію в Ізраїлі, виробничих потужностях та супутникових знімках ядерного об'єкта Дімона.
Експерти вважають, що Ізраїль, можливо, виробив від 750 до 1110 кілограмів виділеного плутонію з моменту початку експлуатації свого ядерного реактора наприкінці 1960-х років.
Цієї кількості достатньо для створення від 187 до 277 ядерних боєголовок, залежно від конструкції та розміру кожної зброї.
Ізраїль ніколи не підписував Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і навмисно зберігає свій ядерний статус нечітким. Ця стратегія називається “ядерною неоднозначністю”.
При цьому Ізраїль десятиліттями дотримувався чіткої схеми: він завдає ударів першим, щоб перешкодити іншим отримати ядерну зброю, як це було в Іраку (1981), Сирії (2007), а тепер і в Ірані (2025).
Ізраїль володіє ядерною тріадою
Експерти вважають, що Ізраїль володіє повною ядерною тріадою, що дозволяє країні запускати ядерну зброю з трьох різних платформ: наземної, повітряної та морської.
Ця можливість посилює загальну стратегію стримування Ізраїлю та регіональний військовий вплив. Ізраїль модифікував кілька сучасних винищувачів, включаючи F-15, F-16 та F-35.
Ці літаки можуть нести ядерні бомби, що дозволяє Ізраїлю гнучко вражати цілі за потреби. На землі Ізраїль має балістичні ракети, важливою частиною якого є Jericho III.
Ці ракети можуть вражати цілі на відстані до 6500 кілометрів, що дає Ізраїлю досяжність, яка виходить далеко за межі його сусідніх країн.
Зрештою, морська стратегія Ізраїлю включає використання підводних човнів класу «Дельфін» німецького виробництва.
Ці підводні човни озброєні крилатими ракетами, здатними нести ядерну зброю, та здійснюють патрулювання переважно в Середземному морі. Тим не менш, повідомлення свідчать про те, що вони також можуть діяти в Аравійському морі, що ще більше посилює можливості Ізраїлю завдавати удару у відповідь.
Ця здатність завдавати другого удару означає, що Ізраїль може відповісти на ядерну атаку, навіть якщо його наземні бази будуть знищені. Це підтримує її політику, яка обіцяє повну відплату, якщо країна зіткнеться зі знищенням.
Ядерна програма Ізраїлю розпочалася наприкінці 1950-х років за таємної допомоги Франції у будівництві реактора в Дімоні.
США дізналися про цю програму в 1960-х роках. Однак секретна угода між президентом Ніксоном і прем'єр-міністром Голдою Меїр у 1969 році дозволила Ізраїлю тримати свій арсенал прихованим, доки він не проведе випробування або офіційно не оголосить про нього.
Світ вперше отримав реальне уявлення про ядерну програму Ізраїлю в 1986 році, коли колишній технік-ядерник Мордехай Вануну оприлюднив фотографії та дані ЗМІ.
Він стверджував, що Ізраїль здатний виробляти 12 ядерних бомб на рік, що відповідає поточному аналізу.
Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SIPRI) повідомляє, що у світі налічується 12 241 одиниця ядерної зброї, і майже всі великі держави модернізують свої арсенали. Але на Близькому Сході вважається, що лише Ізраїль має діючу ядерну зброю.
