Подія: Кроки президента РФ Владіміра Путіна щодо України вказують на ймовірну невідповідність між його максималістськими цілями та здатністю ухвалювати ризиковані рішення, необхідні для їхнього досягнення. Про це повідомляє у своєму щоденному звіті Інститут вивчення війни (ISW).
Деталі і коментарі: "Путін неодноразово ставив високі цілі, закликаючи свій уряд та збройні сили до їхнього досягнення, але утримуючись від ухвалення вагомих рішень, яких потребує затяжна війна. Глава Кремля не готовий йти на ризик через загрозу втратити свій статус, тому малоймовірно, що він готовий застосувати ядерну зброю", – зазначають американські аналітики.
На думку експертів, російська влада із запізненням проводить великомасштабні військові реформи і ставиться до ситуації в Україні як до затяжної та великої війни. Однак сам Путін продовжує дотримуватися тієї ж моделі стриманого ухвалення рішень. Кремль із запізненням проводить кадрову мобілізацію та реорганізацію, яку він реально мав провести перед початком вторгнення в Україну у лютому 2022 року.
Кремлівський диктатор явно зволікає з оголошенням про другу хвилю мобілізації, при цьому американські та західні офіційні особи зазначають, що він знову схиляється до проведення тихої мобілізації через побоювання щодо крайньої непопулярності першої хвилі.
Наразі Путін додатково проводить опитування, щоб оцінити, як росіяни сприймають мобілізацію. ISW також спостерігав суперечливі повідомлення від представників Державної Думи Росії та представників Кремля щодо змін у мобілізаційних та призовних протоколах, що, ймовірно, свідчить про те, що Путін наказав підготувати ці положення, але не хоче оголошувати про них громадськості.
На думку експертів, Путін покладається на групу цапів-відбувайлів, які публічно ризикують замість нього і беруть на себе провину за російські військові невдачі і непопулярну політику.
Очільник Кремля дозволяє, а іноді й сам сприяв критиці російськими блогерами Міноборони Росії, щоби зняти із себе провину. Наприклад, позиціонував Сергія Шойгу та Міноборони як обличчя свого найбільш непопулярного всередині країни рішення – наказу про часткову мобілізацію – змусивши Шойгу пояснити положення про мобілізацію в телеінтерв'ю. Він навіть публічно дорікав оборонному відомству і закликав дослухатися до критики. Також неодноразово перетасовував структуру російського командування протягом усієї війни.
Путінські мережі державної пропаганди також поклали відповідальність за спірне виведення російських військ із правого берега Херсонської області та Херсону в листопаді 2022 року на колишнього командувача Збройних сил Росії в Україні генерала армії Сергія Суровікіна.
Також президент РФ регулярно використовував російську Державну Думу для встановлення умов для ухвалення суперечливих рішень, щоб подати його як збалансованого лідера. Він не сповна схиляється до ультранаціоналістичної риторики, яка природно випливає з його максималістського вторгнення в Україну, попри те, що використовує деякі її елементи у своєму виправданні війни в Україні.
Аналітики вважають, що небажання Путіна йти на ризик, безпосередньо пов'язаний із війною в Україні, свідчить про те, що він, як і раніше, навряд чи піде на ядерну ескалацію, чи війну з НАТО. Очевидно президент РФ цінує свій внутрішній статус-кво і намагається уникати ризикованої політики для досягнення власних цілей, йдеться у звіті Інституту вивчення війни.
"Путін також продовжує демонструвати, що він залишається обачливою людиною, яка приділяє значну увагу усуненню ризиків, навіть попри те, що його сприйняття ситуації, з якою він стикається, розходиться з реальністю", – наголошують в Інституті вивчення війни.
