Після відведення важкого озброєння на передовій активно ведеться снайперська війна. Вогонь снайперів завдає суттєвих втрат супротивникам. З якою ж зброєю воюють наші стрільці і що їм протиставляють росіяни?
Про це ми запитали у Тараса Чмута, керівника "Українського мілітарного центру" та Миколи Мікуліча, інструктора з вогневої підготовки.
— Яке основне снайперське озброєння в українських силовиків?
Тарас Чмут:
— До 2014 року основною снайперською зброєю в ЗСУ та інших силових структурах була СГД (снайперська гвинтівка Драгунова). Далі волонтери купували для військових мисливські карабіни, які мало чим відрізнялись або й не відрізнялися від високоякісної та високоточної бойової зброї. Також приватні компанії закупили для ЗСУ декілька сотень одиниць снайперських гвинтівок у натівських калібрах разом із боєприпасами, оптикою, метеостанціями тощо. Це були переважно американські гвинтівки Savage та українського виробника “Зброяр”.
Зараз українські збройні сили прийняли на озброєння українську снайперську гвинтівку в 308-му калібрі від “Зброяра” , вона надходить на озброєння для заміни СГД.
Микола Мікуліч:
— UR-10 від “Зброяра” під 308 калібр, яку ЗСУ прийняли офіційно на озброєння, це повноцінна марксманівська гвинтівка. Вона дозволяє вести вогонь на ті ж 700-800 метрів, які заявлені і в СГД, але завдяки кращому боєприпасу 308-го калібру та оптиці цей вогонь буде прицільніший. Кучність у UR-10 вища, а також завдяки ПБС (глушнику) її вогонь більш замаскований.
— Які недоліки в штатної СГД?
Т. Чмут:
— Це радянська розробка 1960-х років. Вона створена для масової армії строковиків, а не для професійних військових. Призначена не для високоточної стрільби, а для вогневого подавлення одиночних та групових цілей на відстанях 400-600 метрів. Боєприпаси до неї дефіцитні, а розгортати своє виробництво таких набоїв безперспективно, оскільки це набої радянського зразка.
М. Мікуліч:
— Я не схильний критикувати СГД. Для свого класу це чудова гвинтівка, але через проблеми із встановленням додаткових опцій, (наприклад, того ж ПБС) та боєприпас низької якості, який програє 308-му, її заміна на сучасніший зразок цілком виправдана.
— А яку зброю використовують росіяни?
Т. Чмут:
— Російські війська на низовому рівні використовують так само СГД, щоправда модернізовану. На вищому ж рівні вони використовують сучасні російські гвинтівки та світові зразки. Росіяни роблять непогану снайперську зброю, якої є достатньо у їхніх військах.
М. Мікуліч:
— У росіян СГД — також основна снайперська гвинтівка. Стоїть на озброєнні і крупнокаліберна КСВК калібру 12,7х108 мм, і ВССК “Вихлоп” під калібр 12,7х54. Ці гвинтівки постачають донбаським “шахтарям” та “трактористам”. З їхньої сторони багато комплексів як російського виробництва, так і західного: купленого в Росії й переданого сюди. Зауважили там, наприклад, снайперські комплекси “Орсіс Т500”.
— А яка в наших бійців великокаліберна зброя?
Т. Чмут:
— У нас під калібр 12,7 мм використовують американські “Баррети”, також є гвинтівки під 338 калібр. Закупили й канадські гвинтівки PGW LRT-3 під калібр 12,7 мм.
М. Мікуліч:
— Американські “Баррети” є, зокрема, в підрозділів ДШВ та у розвідки. Вони можуть вести вогонь на відстані до двох кілометрів. Також потреби у більшому калібрі перекрили за рахунок волонтерських та закуплених гвинтівок у калібрі 338 (8,6х70 міліметрів).
