Стерлядь, севрюга, білуга, російський осетр — нині рідкісна риба. Колись її можна було впіймати у Дніпрі, а неподалік Хортиці вона відкладала ікру. Але через каскад гребель на ріці та браконьєрів осетрові опинилися на межі зникнення. Не допустити цього намагаються на єдиному державному рибовідтворювальному заводі, що на Херсонщині.
Цього року тут випустили в пониззя Дніпра 1 мільйон 627 тисяч молоді стерляді і 304 тисячі — російського осетра. На 106 гектарах заводу є 30 штучних ставків площею від 1,5 до 2,5 гектара — тут для осетрових діє своєрідний дитячий садок.
“Осетрові відкладають ікру на кам’янистий грунт там, де є проточна вода, — пояснює Костянтин Мошнягул, заступник директора Дніпровського осетрового рибовідтворювального заводу імені С. Артющика. — У нас ставки вистелені щебенем, щоби риба мала середовище, близьке до природного”.
Зі ставків відбирають на нерест по 700 — 800 самок та самців. Їх переміщують у басейн у цеху довготривалого витримування відтворювачів.
“Ось дивіться, — показує Костянтин Мошнягул. — Із довгим носом — це севрюга, коричнева із загнутим — стерлядь, чорний — вислонос, тупорилі — російський осетр”. Найактивніше розводять стерлядь, занесену до Червоної книги України. “Вона завжди залишається у прісній воді, а не мігрує в море, тож її легко утримувати в ставках, — пояснює заступник директора. — Ця риба досить витривала, стає статевозрілою у віці 5 — 6 років і через рік дає ікру. А от у російського осетра, що живе 70 — 80 років і сягає ваги понад 70 кілограмів, вік статевого дозрівання самок — 15 — 16 років. Міжнерестовий інтервал у цієї риби — 2 — 3 роки. Відтворювачів стерляді у нас тепер п’ять тисяч екземплярів. А російських осетрів торік відпрацювали лише 8 штук”.
У басейн тут постійно подається проточна вода. А коли підходить нерестова температура — від 10 градусів — воду спускають, виловлюють відтворювачів.
Рибу кладуть на спеціальний стіл, оглядають, відбирають партію з 50 самок. Садять у басейн, поділений перегородками, — по п’ять особин у відділ. Далі їм вводять препарат гіпофізу — п’ять міліграмів на кожен кілограм ваги. “Це стимулює дозрівання ікри”, — пояснює співрозмовник.
У період інкубації працівники чергують цілодобово. Коли ікра дозріває, самка скидає першу порцію — 10 — 20 ікринок. Як тільки вони з’являються у воді, слід негайно виловлювати рибу. У середньому ікра, яку дають осетрові, становить 10% їхньої ваги. У кілограмової самки буде 100 грамів ікри. Це 10 тисяч ікринок! Рибу, яку виловили, несуть на спеціальний стіл для здоювання. Спочатку роблять підрізання яйцеводу — трубок, через які виходить ікра. Надріз невеликий, там немає нервових закінчень і кровоносних судин, тож шкоди рибі це не завдає. Далі, масуючи живіт, виводять ікру.
“Для забору молочка у самців використовуємо силіконову трубку від звичайної медичної ситеми для крапання, — пояснює фахівець. — Один край трубки запаюють, а другий вставляють в генітальний отвір. Молочко забирають у спеціальну склянку”.
Після процедури риби сидять у спеціальному ставку-“лазареті”, де їх обробляють від хвороб. А за два-три дні повертають у звичайний ставок. Тим часом рибники беруться до запліднення. “На два-три кілограми ікри відбираємо сім’я від п’яти самців, — веде далі пан Мошнягул. — Під мікроскопом перевіряємо його на активність. Неактивне забраковуємо.
Сім’я виливаємо у відро річкової води, перемішуємо і додаємо у таз із ікрою. Вимішуємо 2,5 хвилини. Далі рідину акуратно зливаємо, а потім робимо знеклеювання — додаємо суспензію глини, добре вимішуємо, глина обволікає ікринки і не дає злипатися”.
“А навіщо її знеклеювати?” — цікавлюсь.
“Загалом ікра осетрових через 3 — 4 хвилини стає клейкою — щоб приклеїтися до камінців, гравію у природних умовах, — пояснює Констянтин. — У нас же інший процес інкубації. Якщо вона тут склеїться, то загине”.
Далі ікру закладають в інкубаційний апарат — довгий ряд металевих ванночок, куди постійно подають воду. Вічко, в яке потрапила ікра, промивають 6 — 7 разів за хвилину. Це така собі колиска для ікринок. “Що вища температура, то швидше відбувається інкубація, — каже Костянтин Мошнягул. — При 8 градусах ікра лежала два тижні. А при 15 — 16 — усе відбувається за п’ять днів”.
Приблизно за 10 — 12 годин перед викльовуванням оболонка ікри стає прозорою, ембріон починає обертатися всередині. Вилупившись, мальок інстинктивно пливе догори, потім вода підхоплює його і по спеціальному жолобу відносить у відстійник, після цього — у накопичувач. “Далі переселяємо мальків у цех підрощування”, — каже фахівець.
У двох цехах 260 таких басейнів, у кожному живе 12 — 15 тисяч мальків. Перший тиждень вони живляться за рахунок свого жовточного мішка. А потім їх годують кожні чотири години.
“Використовуємо тільки живий корм, це мотиль, личинки херноміт, комарі, дафнії, олігохети, — каже рибівник. — За місяць мальки набирають 100 — 150 міліграмів. Тоді їх висаджують у ставки, у кожен — до 200 тисяч. Тут вони живуть іще місяць-півтора”. Коли вага рибин сягає 3,5 — 5 грамів, їх випускають у живу природу.
“Звичайно, на кожній стадії є втрати, — каже Костянтин Мошнягул. — Із тисячі запліднених ікринок лише 45 перетворяться на маленьких рибок і попливуть у Дніпро”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, як працюють українські гідроархеологи
