Наразі спеціальними протидиверсійними боновими загородженнями окупанти прикрили окрему ділянку біля мосту через Керченську протоку, яка з’єднує Чорне і Азовське моря.
— Бони вже на декілька кілометрів встановлені у бухтах Севастополя — Південній, Стрілецькій, Голландія, — каже Андрій Риженко, капітан 1-го рангу, ексзаступник начальника штабу ВМС України.
— Такі сітчасті чи бонові загородження — доволі стара та випробувана технологія, — каже Павло Лакійчук, військовий моряк у відставці, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія XXI”. — Їх застосовували ще у Першій світовій війні, коли не було авіарозвідки. Та й в часи СРСР активно використовували. Наприклад, на вході у Севастопольську бухту стояли так звані бонові ворота, які буксир розтягував о 9-й ранку, а о 21-й годині знову затягував. Бачимо, що російські окупанти повертаються до такої практики.
— Чому?
● А. Риженко:
— Нещодавно три дрони атакували два російські патрульні кораблі у південно-західній частині Чорного моря. Противник розуміє, що наступною ціллю буде Керченський міст, адже його залізнична гілка працює. І це чи не єдиний шлях постачання залізницею російської військової техніки на окуповану територію України.
— Наскільки ефективний цей захист? Чи можна його подолати?
● П. Лакійчук:
— Із суто технічного погляду прорив бонових загороджень — нескладна операція, але вона потребує додаткових засобів. Спочатку йде попереду, скажімо, дрон-камікадзе, котрий підриває бонове загородження, роблячи в ньому прохід, а за ним — інший, котрий вражає вже саму ціль.
Щодо Керченського мосту, то його захист боновими загородженнями буде неефективним. Довжина мосту над морем становить 7,5 кілометра. Там проходять судна, тобто скрізь встановити бони доволі проблематично.
