На 86-му році життя помер дисидент та письменник Ігор Калинець, який був представником пізнього шістдесятництва та політв’язнем радянських таборів. Він був почесним громадянином Львова та лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка.
СБУ атакувала військовий аеродром окупантів: знищено щонайменше три гелікоптери
За ним постійно стежили КДБісти
Майбутній письменник народився в Ходорові на Львівщині. З дитинства був свідком масових репресій комуністичного режиму на заході країни, попри те зі шкільних років вивчав твори українських письменників, які опинилися в переліку заборонених, пише Українська правда.
Ігор Калинець здобув філологічну освіту у Львівському університеті, де познайомився з поетом Іваном Драчем та літературним критиком, автором "Інтернаціональну чи русифікації" Іваном Дзюбою.
Пізніше письменник спілкувався з поетом Іваном Світличним, критиком та есеїстом Євгеном Сверстюком, а також художницею Аллою Горською.
Вірші Калинця публікували в журналах "Зміна", "Жовтень" та "Дніпро", а також у Празі в перекладі чеською.
Від 1965 року письменник та його дружина Ірина Стасів-Калинець були під наглядом КДБ. За збірку "Вогонь купала" митця викликали для пояснень до обласного комітету Комуністичної партії.
Пізніше Калинця відмовилися прийняти до Спілки письменників, а наступну збірку вилучили з плану видавництва. Через це поет посилив розповсюдження творів у самвидаві.
Наступні збірки Ігоря виходили друком за кордоном – у Бельгії та Німеччині. При цьому Калинець разом із дружиною брали участь у громадянських та правозахисних акціях, долучалися до заяв і протестів проти сваволі радянської влади та без офіційного дозволу виступалина громадських заходах.
Такі дії спровокували більшу активність КДБ, службовці якого починають проводити обшуки і слідкувати за подружжям.
Роки таборів на зламали українського патріота
У січні 1972 року заарештували дружину дисидента – Ірину Стасів-Калинець. Через декілька місяців влада затримала самого письменника. Калинця засудили за видання книг за кордоном, контакти з "неблагонадійними людьми" та іноземцями. Доказами в справі стали зокрема його поетичні збірки.
Після років таборів та заслання в Читинській області разом із дружиною у 1981 році Калинець повернувся до Львова, де згодом співорганізував масові акції пам’яті забороненого за комуністичного режиму поета Богдана-Ігоря Антонича, а також в’язня таборів, композитора Василя Барвінського.
Письменник долучився до видання неофіційного культурологічного журналу "Євшан-Зілля", створення Товариства української мови імені Тараса Шевченка, організації панахиди на могилах закатованих НКВДС. У 1988 році його разом із дружиною затримали і засудили до штрафу.
Ігор Калинець був членом Міжнародного ПЕН-клубу, лауреатом премії імені Івана Франка (Чикаго) та Національної премії імені Тараса Шевченка.
У 2017 році в інтерв’ю альма-матер письменник поділився, що сучасна українська молодь дуже різна, але значно вільніша, ніж у його часи.
"Є така, яку я бачив, знаю багатьох таких національних романтиків, що були готові й пішли воювати, деякі вже навіть не вернулися. Не можу сказати: "Будьте всі такі самовіддані, жертовні", але я, власне, хотів би, щоб молодь, була до певної міри така, як і ми були, – жертовна.
Я б хотів бачити молодь патріотичною, щоб це було основне, чим люди керуються в житті, бо в іншому не бачу сенсу", – розповідав тоді Ігор Калинець.
