Подія: Президент України Володимир Зеленський заявив, що люди пам‘ятатимуть Дмитра Павличка як одного з авторів Декларації про державний суверенітет України та організаторів українського національного руху, а також, як видатного поета. Про це 45-річний лідер країни зазначив у Телеграмі.
Деталі та коментарі: "Червоне – то любов, а чорне – то журба... Пішов із життя український поет, громадський і державний діяч, Герой України Дмитро Павличко. Його пам’ятатимуть як одного з авторів Декларації про державний суверенітет України й організаторів українського національного руху. І звісно, як видатного поета. Вічна пам'ять!", – зазначив глава держави.
Відомий український поет, громадський і політичний діяч, колишній народний депутат і дипломат Дмитро Павличко помер на 94-му році життя. Він - Герой України (2004), кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня (1999, 2009), ордена "За заслуги" III ступеня (1997), ордена Свободи (2015), лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1977).
Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів, нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна (тоді – анексована Польщею ЗУНР; за польським адміністративним поділом Коломийський повіт, Станиславівське воєводство, Польська Республіка) в селянській багатодітній родині. Початкову освіту здобув у польськомовній школі в Яблунові, продовжив навчання в Коломийській гімназії, потім – у Яблунівській середній школі. Із осені 1945 pоку по літо 1946 року – ув'язнений за справою щодо звинувачення в належності до УПА. Дмитро публічно визнав свою належність до УПА, в інтерв'ю розповідав що його загін розпустили, а його відправили до школи.
Дмитро Павличко у 1953 році закінчив філологічний факультет Львівського університету. Того самого року вийшла перша його збірка поезій "Любов і ненависть", пізніше побачили світ поетичні книги "Моя земля" (1955), "Чорна нитка" (1958), "Правда кличе" (1958), – вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів, "Пальмова віть" (1962). У 1968 році вийшла збірка "Гранослов", згодом "Сонети подільської осені" (1973), "Таємниця твого обличчя" (1974), "Сонети" (1978), "Спіраль" (1984), "Поеми й притчі" (1986), "Покаянні псалми" (1994). Дмитро Павличко уклав антологію перекладів "Світовий сонет" (1983), а літературно-критичні праці зібрав у книжках "Магістралями слова" (1978), "Над глибинами" (1984), "Біля мужнього слова" (1988).
Павличко – один із організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. У 1990-1994, 1998-1999, 2005-2006 роках – Народний депутат України. Один із авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави, що передбачала нейтральний та позаблоковий статус України – іноді цю доктрину іменують саме "доктриною Павличка".
Дмитро Павличко є батьком Соломії Павличко, відомої української письменниці, літературознавиці, перекладачки, публіцистки, авторки праць із теорії літератури та історії фемінізму. Докторка філологічних наук, професорка Києво-Могилянської академії, членкиня Спілки письменників України втопилася у ванній 1999-го року. Воду гріла колонкою, витяжка не спрацювала, і Соломія наковталася чадного газу. Її доньці тоді було 12 років. Молодша донька Дмитра та Богдани Павличко, Роксолана (Лана) стала іспаністкою.
